Від Публічної до Міської громадської: сторінки історії Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки

Знаменною подією в історії Катеринослава стало урочисте відкриття 9 травня 1834 року в будинку Дворянського зібрання губернської публічної бібліотеки, створеної за ініціативи відомого російського державного діяча, президента „Вольного экономического общества”, адмірала М. С. Мордвинова. Документом, відповідно до якого виникла бібліотека, був циркуляр міністра внутрішніх справ начальникам губерній Російської імперії „О заведении в губерниях публичных библиотек для чтения».

Активну участь у створенні міської бібліотеки брав М. П. Баллін, діяч громадського руху ХІХ століття. Шанування книг та знань, постійне бажання читати, яке прищепили йому батьки, зробили М. П. Балліна людиною освіченою й близькою до бібліотечної справи. Цьому питанню він присвятив низку статей та заміток, які регулярно публікував на сторінках „Екатеринославского юбилейного листка”. Він виступав як організатор і популяризатор бібліотечної справи Харкова та Катеринослава, підкреслюючи важливість заснування бібліотек у губернських містах. Виникнення бібліотеки стало справою і мешканців Катеринослава.

У виступі першого бібліотекаря Г. П. Герценвіца на відкритті бібліотеки зазначено, що час вимагав появи „сословия ученых, публичных, великолепных зданий, в коих будет процветать просвещение”. Урочисте відкриття відбулося, й протягом п’яти років бібліотека у Катеринославі діяла як читальня. У 1839 році бібліотеку спіткала біда. Пожежа, яка знищила будинок Дворянського зібрання, пошкодила і книгозбірню, частина якої тут розташовувалася. Катеринославська бібліотека припинила існування на чотири роки, але життя вимагало відновлення освітньо-культурної установи міста. З повідомлення місцевої газети „Екатеринославские губернские ведомости” дізнаємося, що „8 мая 1843 г. последовало в городе возобновление публичной библиотеки в доме городского головы Артамонова”. На її відкриття зібрано 634 крб. 64 коп. сріблом – пожертвування різними особами міста. Бібліотека повністю відновила роботу, її діяльність відповідала потребам та смаку більшості читачів. Але успіх був нетривалим. З 1851 року бібліотека припинила свою діяльність. Напередодні Кримської війни царський уряд Російської імперії добре усвідомлював тогочасну ситуацію: побоювання (острах) поширення антикріпосницьких і визвольних ідей. Так, Катеринославську публічну бібліотеку спіткала доля більшості бібліотек Росії, які закривалися до кращих часів. Царський уряд посилював утиски преси, науки і культури.

Відновлення публічної бібліотеки, за інформацією „Екатеринославского юбилейного листка”, відбулося 1 вересня 1859 року. Багато зусиль витрачено, щоб відродити у місті храм книгозібрання. З цього приводу треба визначити роль „Піквікського клубу”, або „Товариства самовдосконалення” у розвитку міста 60-х років ХІХ століття. Його учасники звернули увагу на недостатню кількість книжок. Їхні щотижневі зібрання відбувались у формі бесід про прочитане. Особливе місце у своїй діяльності піквіки відводили просвітництву та знанням, за допомогою яких мешканці губернського міста розширювали кругозір.

Саме з ініціативи членів клубу й відкрита нова міська бібліотека. Піквіки мали заснувати громадську бібліотеку, яка б належала передплатникам. М. П. Баллін, як „патріарх” Піквікського клубу, мріяв про заснування бібліотек, незалежних від адміністрації міста. Але його мрія не здійснилася. Міська влада взяла бібліотеку під свій контроль. Вона розміщувалася в читацькому кабінеті книгарні В. Ульмана. Складалася із залишків першої губернської бібліотеки та нових надходжень. Бібліотека своїм існуванням і упорядженням забов’язана пану Ульману, який виконував обов’язки і розпорядника, і господаря. Відкривши міську бібіліотеку, В. Ульман мав забезпечити і її подальший розвиток. Але з часом він втратив інтерес до неї і припинив обслуговування читачів.

Тільки у 1887 році знову постає питання про необхідність міської бібліотеки у Катеринославі. Міська дума ухвалила відкрити 9 травня 1887 року міську бібліотеку „как памятник прожитой сотни лет”. Але, за звітами, відомо, що бібліотеку відкрили через два роки, у 1889 році. До бібліотеки висунули вимоги: „устроена прочно и хозяйственно и была способна к широкому развитию на пользу всего населения”. На думку М. П. Балліна, майбутня міська бібліотека в Катеринославі повинна належати і до громадської, і до фахової за різними галузями знань. Громадську бібліотеку Баллін називав розумовим центром, гідним уваги в період 100-річного ювілею міста.

У 1889 році відроджена бібліотека одержала офіційний статус міської громадської бібліотеки. Її відкриття пов’язане з ім’ям секретаря Катеринославської міської управи М. М. Владимирова, який у кінці 1887 – на початку 1888 рр. одержав від пана В. Ульмана частину книг колишньої Катеринославської публічної бібліотеки та передав їх для відкриття міської бібліотеки. Передача відбувалася згідно двох каталогів. І тут постає важливе питання: чи всі книги В. Ульмана потрапили до М. М. Владимирова? „Екатеринославский юбилейный листок” свідчить, що не всі примірники книгозбірні В. Ульмана виявлені у фонді бібліотеки 80-х років ХІХ століття. Причина, на наш погляд, – невміла організація та байдужість міської управи.

З 1889 року бібліотека повністю належала Думі. Згідно статуту, визначена її роль як головного книгосховища літератури про край; відновлена колегіальність управління бібліотекою; визначені права та обов’язки бібліотекарів як службовців державної установи. До 1917 року історія Катеринославської міської громадської бібліотеки віддзеркалена у фахових бібліотечних звітах та місцевих виданнях. Міська бібліотека з безкоштовним кабінетом для читання посідала друге місце у бібліотечній мережі Катеринослава другої половини ХІХ століття.

Керувала діяльністю бібліотеки Рада, головою якої був дійсний статський радник Л. К. Реймер. До її першого складу входили Г. А. Залюбовський та М. М. Владимиров. Склад Ради був поважний: директори Вищого Гірничого училища, класичної гімназії, 1-го та 2-го реальних училищ, комерційного училища; ректор Духовної семінарії.

Основним напрямком діяльності міської громадської бібліотеки було обслуговування читачів. Кількість відвідувачів постійно зростала, але невеликі площі бібліотечного приміщення створювали незручності, що не сприяло приходу нових читачів у стіни міської бібліотеки та призводило до їх обмеження. Функція міської бібліотеки визначена як можливість дати численному населенню міста користуватися книгами, журналами та газетами не тільки в бібліотеці, а й брати додому.

Міська газета доводить до відома громадян Катеринослава графік роботи бібліотеки: два дні на тиждень – в понеділок та четвер, з 3-ї години дня до 8-ї години вечора. Читання книг та журналів у бібліотеці – безкоштовне, видання книг додому – платне: 50 коп. сріблом на місяць. Поточні журнали та газети читали у читальні. На початку ХХ століття регламент роботи змінився: у літній час бібліотека відкрита з 10-ї години ранку до 8-ї години вечора. Для зручності відвідувачів читальня працювала у святкові й недільні дні від 5-ї до 7-ї години вечора.

Перші „Правила для посетителей Екатеринославской Городской Общественной библиотеки” надруковані у 1900 році. Дума постійно приділяла увагу доповненням та змінам. Так, 1903 рік став роком прийняття „Положення та правил для відвідувачів”. Привертає увагу пункт 6 ІІІ розділу „Основных правил”, у якому зазначено про прибуток до казни бібліотеки від продажу каталогів, правил, абонентських книжок. Рада запропонувала введення читацьких квитків для видавання книжок без застави, скарбничі гарантії з метою зростання читацької аудиторії бібліотеки.

Обслуговування читачів пов’язане з кількістю бібліотечних фондів та їх складом. При заснуванні Катеринославської публічної бібліотеки (1834 рік) її фонд налічував 200 примірників. У 1889 році бібліотечний фонд складався з 1500 томів. Перелік перших книг, які потрапили до Публічної бібліотеки, а з часом стали міцним книжковим фондом міста, надрукований на сторінках „Екатеринославского юбилейного листка” з прізвищами авторів та назвами видань кожного дарувальника. Так, один з перших членів Ради Г. А. Залюбовський пожертвував у 1889 році на відкриття бібліотеки 141 том. Фонди бібліотеки розподілялися систематично на 11 відділів: богослов’я та філософія; юридичні науки, суспільні науки, економічні науки, медицина, математика, історія, словесність – 143 книги (найбільше); відділ мистецтв – 5 книг (найменше) та інші.

Нагальним питанням для бібліотеки було її приміщення. Недостатність площ, незручні й навіть небезпечні місця для видань, заставлені книгами вікна – через це бібліотека змушена була час від часу закриватися. І тільки у 1902 році вона переїхала до нового приміщення, яке дозволяло розширити коло її діяльності.

Працівники старанно виконували свої обов’язки: для читачів підготовлена книга скарг, у якій висловлювалися думки про роботу бібліотеки, її регламенту та обслуговування читачів. Важливе місце у бібліотеці мали каталоги, робота з якими постійно велася, щоб якнайширше охопити й розкрити фонди. Бібліотека брала участь у проведенні ювілеїв прогресивних діячів Росії та України. Вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка широко святкувала й бібліотека циклами лекцій й виступами українських письменників.

Дума турбувалася про підвищення професійної підготовки працівників: завідувачка У. І. Дикарєва закінчила курси з бібліотечної справи у Москві, що дозволило їй розробити проект змін у роботі бібліотеки на початку ХХ століття. Штат Катеринославської публічної бібліотеки складався з однієї постаті – Г. П. Герценвіца. У 90-ї роки ХІХ століття роботою бібліотеки керували вже дві жінки: А. Е. Акінфієва та її помічниця Н. А. Шемаєва, яка у 1894 році отримала подяку за сумлінну працю. На її місце влаштувалася В. С. Ващинська, донька колезького асесора, яка добре знала бібліотечну справу.

Перші жінки-бібліотекарі Катеринослава порушували питання праці й відпочинку. З 1900 року кожний службовець бібліотеки мав місячну відпустку. У кінці ХІХ століття міська громадська бібліотека мала посаду „служителя” з окладом 12 крб. на місяць. В останні роки ХІХ століття деякий час посаду завідувачки обіймала В. С. Корсунська. У 1900–1901 рр. тут працювала С. В. Єгорова, талановитий педагог і просвітитель. Її помічниками значилися дві співробітниці: Є. П. Озерова та Е. А. Булах (остання недовго працювала в бібліотеці). На її місце призначили вдову колезького секретаря К. І. Пчолкіну, яка працювала у стінах бібліотеки понад 17 років.

З 1902 року помічницею починає свій бібліотечний шлях Уляна Іванівна Дикарєва. Праця та знання допомогли їй стати завідувачкою бібліотеки з 1908 року. Ця жінка виконувала обов’язки керівника й мешкала у будинку бібліотеки по вулиці Московській, 3. Як активний громадський діяч вона працювала у Раді Сімейно-педагогічного гуртка Катеринослава. У 1903 році у бібліотеці з’являється нова постать – А. П. Мордовська, дружина бухгалтера громадського банку. З її ім’ям пов’язаний цікавий факт: знайдена доповідь-клопотання вдови А. П. Мордовської про призначення їй пенсії за службу померлого чоловіка. Праця у міській громадській бібліотеці забезпечувала їй прибуток 480 крб. на рік, без додаткових коштів. Для утримання сім’ї (доньки й сина) цього виявилося замало. Міська управа задовольнила прохання, призначити бібліотекарю пенсію у розмірі її окладу (480 крб.).

До 1917 року під керівництвом У. І. Дикарєвої постійно працювали п’ять жінок: К. І. Пчолкіна, А. П. Мордовська, М. К. Рубаниста, К. С. Голубовська та А. Ф. Крамаренко.

Історична доля Катеринославської губернської бібліотеки віддзеркалювала складні культурно-політичні процеси, які відбувалися у Катеринославі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Незважаючи на перешкоди, бібліотеку з її цінним за змістом книгозібранням засновано. Її різнобічна діяльність допомагала Катеринославу ХІХ – початку ХХ століття підвищувати культурний та економічний рівень мешканців через читання друкованих джерел та періодичних видань Російської імперії.

Людмила Лучка