Червоний колір руди, колір життя і надій дав назву газеті і став її символом. Газета у 20-ті роки виконувала не лише функції інформаційного органу, для багатьох вона стала й... букварем, бо книжок не вистачало, а вчитися треба було.
Першим редактором «Червоного гірника» став латиш Яніс Крастинь. Газета виходила двополосною, малим форматом, тричі на тиждень. Щоденно почала вона виходити лише через чотири роки, тоді ж змінилась і назва на теперешню, бо спершу газета була російськомовною і називалась «Красный горняк». Увесь тираж газети в перші її роки вміщався у звичайній бричці.
За майже 75-річне існування тираж збільшився настільки, що тепер газета має один з найбільших в Україні серед міських видань тираж. За ці роки багато талановитих журналістів пройшли школу газетярської роботи, серед них відомі письменники і поети.
1994 року газета за свою багаторічну активну діяльність отримала Почесну грамоту Спілки журналістів України, багато з її співробітників також нагороджені Почесними грамотами.