18 вересня 1892 —
Пущено в дію Криворізький чавуноплавильний завод

Гданцівський чавуноливарний завод (інші назви: Криворізький чавуноплавильний завод, Гданцівський завод товариства Криворізьких залізних руд «Гданцевка» — сьогодні ПАТ «Криворізький завод гірничого машинобудування»)

Потужність — три доменні печі об’ємом 200 кубометрів кожна, висотою до 18 метрів та добовим виробництвом 400 пудів чавуну. До кожної печі є прибудова у вигляді маленького ливарного двору, критого залізом, та повітредувом на 300 к.с. На заводі була котельня з десятьма водотрубними котлами та поверхнею нагрівання 200 кв. м. кожен, центральна електростанція і водокачка біля річки Інгулець. Шихтою забезпечували чотири коксові батареї по 20 печей системи "Коппе" у кожній. Доменні шлаки спочатку не підлягали утилізації, а вивозились на південно-східний напрямок від заводу для скидання у відвал. Пізніше був побудований невеликий цегляний завод, потім й дробувальний виробничий комплекс для виготовлення цементу. Механічні майстерні призначались для ремонтних робіт. До складу заводу входив залізорудний кар’єр.

В 1903 році до заводу була підведена залізнична гілка довжиною: ширококолійних — 9, вузькоколійних — 5 верст. Підприємство мало на балансі 2 паровози та 4 залізничні платформи.

Максимальна потужність досягнута у 1912-1913 роках. Виплавка чавуна склала біля 5 мільйонів пудів щорічно або 2,7% від загального об’єму виробництва цього виду продукції всіма металургійними підприємствами Півдня Росії.

Помітний спад відбувся внаслідок Першої світової, коли виробництво залишило багато кваліфікованих робітників, які були мобілізовані на фронт.
У 1916 році завод виробив на 7,3% менше від рівня 1913 року.