В Днепре скончались два знаменитых творца

Вчера перестало биться сердце известнейших хормейстера Днепропетровского оперного театра Валентина Пучкова-Сорочинского и художника Анатолия Деревянко.

Валентин Пучков-Сорочинский скончался на 68-м году жизни. Он вырос в уникальной музыкальной семье, что предопределило его жизненный выбор. Его отец был директором Днепропетровской музыкальной школы №3, а бабушка Варвара Петровна Сорочинская – ученицей знаменитого композитора Леонтовича. В память о ней он взял вторую часть своей фамилии.

Вся жизнь Валентина Пучкова-Сорочинского была связана с нашим оперным театром, в котором он проработал с самого начала карьеры хормейстера. Фанат дирижерского дела, профессионал, влюбленный в театр и свою работу – так отзывались о нем коллеги…

Вчера же в мир иной на 72-м году жизни ушел и один из самых известных живописцев нашего города, член объединений «Художники Днепра» и «Мистецький квартал», автор множества выставок – Анатолий Деревянко.

Давно знакомая с его творчеством, готовившая целый ряд его экспозиций сотрудница Днепровского Дома искусств Валентина Слобода рассказала о его жизни и творчестве следующее:

«Бракує слів, щоб передати смуток, який торкнувся чорним крилом не лише родини, а й численних друзів прекрасного художника, члена клубу екслібрису та графіки «Кобзар», члена об’єднання «Художники Дніпра», мешканця «Мистецького кварталу» АНАТОЛІЯ ДЕРЕВ’ЯНКА, що йде від нас у кращі світи.

Здавалось би, що Анатолій такий оптиміст, сильна духом людина, зроблений з такого матеріалу, який міг протистояти будь-яким життєвим негараздам, творчій сум'ятиці, тяготам і хворобам. Він весь був втіленням самого життя, і змиритися з тим, що його не стало, нам, його друзям, дуже важко.

Доля подарувала мені можливість добре знати Анатолія ще із студентських років, із спільних заходів, які ми готували у Палаці студентів, де він – тоді юний художник, відвідував заняття у студії Михайла Пушного. У перервах занять заходив у кімнату нашого ансамблю бандуристок «Чарівниці», брав у когось бандуру і наспівував «Взяв би я бандуру, та й заграв що знав…». Вимогливо ставився до своїх спроб: малював з натури олівцем наші портрети, але не дарував, говорив, що тільки вчиться. З тих пір знаю його привітну посмішку, бархатний баритон і добре слово.

Завжди енергійний, вируючий ідеями, відгукувався на все живе в мистецтві і підтримував всіх, хто потребував його участі. Анатолій брав залюбки участь у багатьох виставках протягом свого творчого життя. І навіть в останній час, коли хвороба міцно тримала його в обіймах, намагався передавати свої творчі роботи через дружину, не пропускаючи імпрез.

Анатолій Павлович народився 3 листопада 1948 року у селі Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

Отримав професійну освіту Художник в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова. Працював у книжкових видавництвах, у Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті. Займався оформленням книжок місцевих авторів: «Казки та прислів’я і тому подібне, записані І. Манжурою», «Мемуари до історії Південної Русі», «Історія Катеринославської єпархії 1775-1917» Ю.Скалозуба та інші.

Анатолій Дерев’янко відомий на Дніпропетровщині графік, що створював роботи у різноманітних техніках: акварель, ліногравюра, малюнок. Брав участь у професійних художніх виставках з 1970 року. Починав свою творчу діяльність як майстер ліногравюри, найпоширенішої техніки у графіків Дніпропетровщини (триптих «Сталевари», серія «Трудовий день», серія «По Дніпру»). Анатолій Дерев’янко досяг значних успіхів у творчості, використовуючи особливу пластичну виразність образного рішення в серії ліногравюр, що присвячені історії козацтва – улюбленій темі художника. У 1988 році прийнятий до лав Національної спілки художників України. Крім графічних робіт Анатолій Дерев’янко також відомий як аквареліст, що в основному працював у пейзажному жанрі. Природа Подніпров’я, її заповідні куточки, образ могутнього Дніпра – головні сюжети його пейзажів, які об’єднані в своєрідні поетичні новели про природу рідного краю.

За поданням Будинку мистецтв графічний доробок Анатолія Павловича Дерев’янка був відзначений у 2014 році мистецькою премією ім. Федора Решетнікова.

Майже два роки тому, 19 листопада 2018 року, у приміщенні нашого Будинку мистецтв відкрилася персональна ювілейна виставка «Акварельна мелодія Анатолія Дерев’янка» з нагоди 70-річчя від дня народження автора. У експозиції були представлені акварельні роботи, створені в різні роки, що відображають ліричний настрій і музично-емоційне звучання душі Анатолія Дерев’янка (наче як колись звучала бандура і виспівувала «що знав»!).

Анатолій був реальним підтвердженням того, що природна обдарованість, генетично успадкована культура і вроджене гідність, посилені волею і жагою до життя, не можуть бути зламані під тиском обставин. Не жалівся, не бідкався, говорив завжди з оптимістичною ноткою і надією на краще.

У скорботі низько схиляю голову. Найщиріші свої співчуття висловлюю з приводу непоправної втрати родині та друзям покійного. Вічна та світла йому пам’ять.

Прощання і похорон у субботу».