Дніпрянам – гарний настрій, артистам – робота: як у війну живе Дніпровський цирк

Культура у Дніпрі жива всупереч усьому. Відновлюють свою роботу театри, музеї – у тому випадку, якщо у них є бомбосховища. А з 6 серпня нову програму можна побачити у Дніпровському державному цирку. Можливо, хтось скаже: який цирк, коли у країні війна?! Проте навіть у такий важкий час дніпрянам та гостям нашого міста потрібен позитив. А артистам – робота.

Не тільки цікаво, а й безпечно

Зрозуміло, на перше місце зараз постає питання безпеки. Із цим у нашому цирку повний порядок. Саме тому він став одним із перших в Україні, який отримав від Міністерства культури України дозвіл на роботу у воєнний час після семимісячної перерви.

– Багато артистів сьогодні або поїхали закордон, або взагалі змінили професію, – розповідає генеральний директор-художній керівник дніпровського цирку Віктор Шабатько. – І все ж таки нам вдалося зібрати тих, хто виходить на манеж та дарує людям радість. Це вихованці циркових студій, а також четверо артистів-переселенців. Програма йде у скороченому варіанті, ми навмисно не заповнюємо зал повністю. Натомість квитки зараз значно дешевші, ніж раніше. Ми маємо укриття, кілька запасних виходів. У разі повітряної тривоги вистава перерветься, глядачі пройдуть у безпечне місце. Там є стільці, питна вода, набір медикаментів.

Клоун-переселенець був поранений

У цій програмі дуже багато юних артистів – це жонглери, еквілібристи, акробати, учасники кордебалету. Патріотичний настрій відчувається у всьому: починаючи від дзвінка, який повідомляє про початок програми (для нього наразі використовується мелодія пісні «Ой, у лузі червона калина») та закінчуючи фінальним номером, у якому повітряна гімнастка символізує Україну.

Звісно, ​​цирк неможливий без клоунів. Геннадій Головченко працює зі своїм партнером у дуеті, який називається «Валіза сміху». Сміючись з його репризів, глядачі нізащо не здогадаються про те, що ще недавно ця людина перебувала в зоні бойових дій. Геннадій не тільки ховався від обстрілів, а й був поранений.

– У цирку я з 2007 року, раніше займався танцями, був артистом балету та асистентом в ілюзійному номері, – зізнається Геннадій Головченко. – Війну зустрів у Рубіжному Луганській області – жив там разом із мамою. Одразу виїхати ми не встигли. Місто постійно обстрілювалося, неподалік від нашого будинку вибухнула міна – уламок потрапив мені в ногу. Лікарів не було, я тиждень лежав вдома, а коли знову почав ходити, ми вирішили вибиратись.

У березні виїхали спочатку до Старобільська, а потім до Дніпра. Тут вже лікувався. Нам дали кімнату в готелі цирку, також ми з мамою отримуємо допомогу як переселенці. Дуже вдячні Дніпру за все. Той факт, що цирк відновив роботу, дуже важливий для всіх нас. Люди зараз переживають великий стрес, його треба якось гасити. Хоч би що трапилося, я намагаюся нести добро. Заспокоїти, обійняти, посміхнутися. А на свою травму не звертаю уваги.

Чотироногих вивозили під обстрілами з Харкова

У цій програмі не дуже багато тварин. Проте ті, які є, встигли пройти випробування війною – так само, як і їхні дресирувальники. Щоліта Анатолій Замараєв та його вихованець – морський котик Сем – розважали відпочиваючих у дельфінарії міста Скадовська Херсонської області. Винятком став цей рік. Війна застала Анатолія та Сема на гастролях у Харкові. Сем жив безпосередньо у цирку, а Анатолій у гуртожитку, в півгодини ходьби. Доводилося щодня під обстрілами долати небезпечний маршрут, щоб нагодувати котика. Нині дресирувальник та його хвостатий партнер живуть у Дніпрі. А куди і коли далі – поки що невідомо. Зрозуміло, Анатолій Замараєв сподівається, що незабаром окупований Скадовськ знову стане українським. І наступного літа вони разом із Семом знову розважатимуть веселих відвідувачів дельфінарію.

Ще одна вимушена переселенка, яка ховається у Дніпрі від війни – дресирувальниця Дар’я Майчук. На початку березня вона не лише вивезла з Харкова, який перебував під бомбардуваннями рашистів, своїх підопічних, а й як волонтер рятувала інших тварин.

– Гадаю, моїм вихованцям було легше все це переносити, оскільки за час роботи у цирку вони звикли до гучних звуків, – ділиться Дар’я Майчук. – Зараз у мене 10 голубів та 16 чотирилапих. Це носухи, лисиці, єноти, кролики, собаки. З Харкова нам вдалося вивезти близько 40 тварин. Поки була там, мені приводили собак у тяжкому стані, приносили котів, білок. Їх також треба було рятувати, і ми це робили.

Сьогодні Дар’я Майчук разом зі своїми вихованцями живе у цирку. У її кімнаті немає вікон, але саме в цьому приміщенні дівчина почувається захищеною – «як у бункері». Та й тварини завжди поряд. Її мати Олена Майчук віднедавна працює головним адміністратором Дніпровського державного цирку. Вона не раз виступала тут з різними птахами, яких дресирувала протягом багатьох років. Родина Майчук родом з Луганська, рідну оселю дресирувальникам довелося залишити у 2014 році.

– Два роки тому ми з моїми батьками купили будиночок з великою ділянкою, – розповідає Олена Майчук. – Усі птахи живуть з нами. Чоловік Даші до війни працював разом із нею – асистував у її номері. А зараз він залишив манеж – служить у ЗСУ, захищає нашу країну від ворога. Я вже залишила професію дресирувальниці, але розлучитися зі своїми вихованцями не змогла. У нас на ділянці та в теплому сараї живуть сови, лелеки, кури, качки, гриф. Ми створили для них дуже добрі умови. А ще у нас постійно з’являються тварини, яких нам дають на перетримку – переважно це гризуни. Є у нас мрія: хочемо зробити просто у себе у дворі маленький реабілітаційний центр для наших братів менших.

Віриться, що у родини Майчук все вийде і здійсниться. А поки що приходьте до цирку – за гарним настроєм, без якого неможливо жити та наближати Перемогу.

Програму «Циркове сяйво» можна побачити щосуботи та неділі о 16.00. Ціна квитків – 200 грн.