Дніпровський драматург Сергій Марен: «На нас чекає переможне завтра!»

В ексклюзивному інтерв'ю Міському сайту драматург Сергій Марен розповів про свій непростий і цікавий шлях у драматургію, плани та головну мрію.

Міський сайт вже докладно писав про постановку та прем'єру незвичайної вистави Дніпровського театру драми та комедії (ДраміКом) «Вихід». Нагадаємо, що герої цієї вистави живуть у світі, який пережив ядерну війну. Але долати безвихідь їм допомагає Любов…

Ця вистава була поставлена ​​за п'єсою молодого дніпровського драматурга Сергія Марена. Далеко не всі шанувальники ДраміКому знають, що за цим псевдонімом ховається Сергій Пономаренко – завідувач літературно-драматургічної частини цього театру.

Для ДраміКому це був перший спектакль, поставлений за п'єсою Сергія Марена. Але для самого драматурга це була вже п'ята п'єса, яка втілилася у виставу.

Про своє життя та творчість, непростий та цікавий шлях у драматургію, плани та мрії Сергій Марен (Пономаренко) розповів в ексклюзивному інтерв'ю Міському сайту.

Після прем’єри хотілося… з’їсти штрудель

Вітаємо з чудовою прем'єрою вистави «Вихід» за вашою п'єсою «Алло!»! Що ви відчували у перші хвилини після закінчення вистави?

Захотілося з’їсти штрудель з горіхами. Матуся в дитинстві готувала мені і брату горіховий штрудель, якщо ми досягали якихось успіхів. Отже, я все зробив правильно!

Чи є якісь особливі почуття у зв'язку з тим, що цю роботу побачили глядачі рідного для вас Дніпра?

Я народився у невеличкому місті Жовті Води (це дві години їзди звідси). У Дніпрі бував часто з батьком і братом. Це місто рідне для мене, а тому і глядач тут рідний та свій. Загалом, це приємно, що після кількох успішних постановок у Києві, моя улюблена п’єса реалізувалася саме на сцені Дніпра.

Під час пандемії писав та випікав хліб

П'єса була написана у розпал пандемії у 2020 році. Як ви переживали цей період?

Я скористався пандемією з користю для себе. Сидячи вдома, багато писав і вдосконалював інші п’єси. Читав. Випікав хліб.

Водночас у виставі вже чітко звучить і лінія нинішньої Великої війни… П'єсу було адаптовано до наших реалій?

Ні, вона була зіграна так, як написана. Єдине, що зазнало змін, - це музичні вподобання головних героїв, однак це дрібниці. Разом з тим, сидячи у залі на прем’єрі, я сам дивувався, на скільки актуальними виявилися ті чи інші моменти.

Початок війни зустрів в обіймах дружини

Як ви зустріли початок війни 24 лютого?

В обіймах з дружиною. Ми спали. Телефонний дзвінок друга розбудив нас. Він був лаконічним: «Почалося…».

Які почуття до війни сформувалися за минулі 9 місяців?

Після 24 життя поділилося на «дріб’язкове вчора» і «важливе сьогодні». Одне знаю точно, нас чекає «переможне завтра»!

У вистави – світлий та оптимістичний фінал. Ви дійсно вірите, що Любов здатна перемогти всі біди та неприємності?

Звичайно! Варто закохатися на один відсоток, а сил і завзяття буде на всі сто.

Від дитячої казки до ідеального рецепту

Наскільки знаю, це – вже 5 вистава, поставлена за вашими п'єсами. Розкажіть, будь ласка, про попередні чотири п'єси та про те, де вони були поставлені?

Перший досвід був у Ніжині – дитяча казка. Я був і автором, і режисером, а потім ще й актором. Набивши перші творчі гулі, рушив у Київ. Почав працювати у театрі «ОСОБИСТОСТІ» під керівництвом Петра Маги. Взагалі цей театр для мене творча колиска, і я завжди з теплом у серці згадую його.

Першою великою постановою була вистава «ДЕНЬ ТИШІ», політична сатира. Петро Мага зіграв головну роль, і це було щось неймовірне. Потім я створив невеличку п’єсу для дитячої театральної студії, що працювала при театрі – «ІВАН ІВАНОВИЧ ПОМЕР». Згодом ця п’єса була дописана мною і вже поставлена на професійних акторів. Головну роль зіграла Римма Зюбіна. Так з’явився «БРАКОВАНИЙ РАЙ».

Ну і, звичайно, «ІДЕАЛЬНИЙ РЕЦЕПТ», кулінарна казка. Створювати цю п’єсу допомагав Євген Клопотенко, відомий шеф-кухар. Ніколи не думав, що доведеться пізнати тонкощі кулінарного мистецтва, але шлях драматурга непередбачуваний. Головні ролі у виставі зіграли Римма Зюбіна і Олексій Вертинський.

Чи пропонували ви ці п'єси для постановки у Дніпрі та у театрі ДРАМіКОМ? Якщо так, якою є історія?

Пропонував. Запевняю вас і всіх дніпрян - попереду ще багато цікавих історій.

Квитками на виставу були листочки акації

Розкажіть детальніше про себе та ваш шлях у драматургію.

Перший драматургічний крок був ще у дитинстві. Ми з друзями зробили постанову невеличкої вистави про жадібного господаря і його тухлу капусту. Легко і кумедно. Ціна була 10 копійок. Листочки з акації – квитки. Десь там, у тій альтанці, у дворі, звичайний я перевтілився у Марена.

Яка п'єса (оповідання чи інше) була першою? Вона була поставлена?

Першою була «ІДЕЯ ФЕНІКС». Вона не була поставлена. Я навіть загубив її... Але! Не дарма ж п’єса носила саме таку назву. Наче Фенікс з попелу вона ожила в інших п’єсах. Особливо в «ІДЕАЛЬНОМУ РЕЦЕПТІ».

Як і чому з'явився псевдонім Сергій Марен?

Секрет! Відповідь знають тільки я і п’ятий президент України.

У ДраміКом прийшов телефоном

Шанувальники театру ДРАМіКОМ знають вас, як керівника літературно-драматичної частини театру. На цій посаді за останні роки змінилося вже кілька людей. Як ви прийшли на неї?

Телефоном, як герої п’єси «АЛЛО». Ніколи не знаєш, де доведеться працювати і як цей життєвий досвіт знадобиться у майбутньому.

І як вжилися в драмікомівській родині?

Не без труднощів (бо я проблемне дитя), але вжився.

Як вдається поєднувати насичену роботу керівника літературно-драматичної частини з постановочною роботою?

Постановчий процес, особисто для мене, це, скоріше, вправи для мозку, ніж робота. А я люблю складні задачки ще зі школи. Тому мені в кайф!

Як загалом працюється і живеться в умовах війни, постійних відключень світла, води тощо?

Головне, що я долаю усі негаразди разом з близькими людьми. Все інше – не має значення для мене. Сьогодні ми разом збираємо гроші на маскувальні сітки. А після перемоги – будемо разом займатися чимось іншим. Головне, що ми разом.

У чому знаходить Сергій Пономаренко вихід, віддушину із цієї ситуації?

Писання п’єс! Волонтерство! Тістечка! Обожнюю солодке.

На вашу думку, у репертуарі театру у воєнний час мають переважати вистави, що відображають наш важкий час? Чи, навпаки, які не зачіпають хвору для багатьох тему та дарують позитивні емоції?

Театр - віддзеркалення суспільства, а воно не одноманітне. Мають бути і ті, і інші вистави.

Вважається, що у кожного Творця має бути своя Муза. Хто (чи що) надихає вас на творчість?

Секрет! Про це знають тільки я і дружина Настася.

Мрія тільки одна

Які ідеї, п'єси у планах, розробці?

Є одна ідея… Вона вже давно сидить у моїй голові. Як їжак під черепом. Не можу поділитися, бо до повного завершення роботи, між автором і його персонажами існує правило не розголошення. Не можу їх зрадити!

Про що зараз мріє Сергій Марен?

Перемога! Перемога! Перемога!

То нехай скоріше втіляться ваш мрії!