|«« | «« | »» | »»| |
Міський сайт продовжує розповіді про видатних постатей в історії нашого міста.
Дніпро завжди славилося не тільки промисловістю, а й науковим потенціалом, науковими школами, рівнем вищої освіти.
Одним із символів наукової еліти нашого міста сто років тому був професор, а згодом академік Олександр Терпигорєв. Його ім’я «гриміло» не тільки у гірничій справі, а й у громадсько-політичному житті Катеринослава. 21 листопада виповнюється рівно 150 років від дня народження цієї непересічної людини.
З нагоди ювілею, Міський сайт пропонує детальний біографічний нарис про перипетії життя Олександра Терпигорєва.
Де народився Олександр Терпигорєв та як він опинився в Катеринославі? Скільки років викладав у Гірничому училищі, а згодом – інституті? Який внесок зробив у гірничу справу? Яким чином гірничий інженер став брати участь у революційних подіях? Як гірничий інженер став «депутатом» - гласним Міської Думи? Як склалася доля вченого після Катеринослава?
На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.
«Олександр Митрофанович Терпигорєв народився 9 (21) листопада 1873 року у місті Тамбов, - розповідає Максим Кавун. - Походив він із родини збіднілого дворянина, який служив помічником столоначальника місцевої Казенної палати. Закінчивши з відзнакою місцеве реальне училище, поступив у 1892 році в Санкт-Петербурзький Гірничий інститут. Закінчив його з відзнакою у 1897 році, отримавши диплом I ступеня, звання гірничого інженера та чин колезького секретаря.
На формування поглядів молодого вченого здійснили вплив визначні вчені, професори І. Тіме, П. Єремєєв, В. Алексєєв, хімік М. Курнаков, майбутній президент Академії наук СРСР А.П. Карпінський.
Після отримання освіти, у 1897–1900 роках О.М. Терпигорєв залишився працювати по Головному гірничому управлінню. Він був відкомандирований у розпорядження Акціонерного товариства Сулинського гірничорудного заводу (Сулинські рудники в Східному Донбасі). Тут О.М. Терпигорєв, ще будучи студентом, двічі проходив навчальну практику, тут же пройшов шлях від завідуючого шахтою до помічника управляючого всіма рудниками заводу.
На заводі видобували залізну руду з вмістом заліза 35 процентів, вапняк, пісок, глину, працював цегельний завод. Примітивні засоби видобутку на тогочасних шахтах не задовольняли молодого інженера.
Саме через це у 1900 році О.М. Терпигорєв прийняв запрошення дирекції новоствореного Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ, нині – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), та перейшов сюди на науково-педагогічну роботу.
Олександр Терпигорєв організував у КВГУ гірничий кабінет. З перших кроків діяльності у КВГУ одним із завдань Терпигорєва стала розробка першого курсу вітчизняних підручників з основних гірничих дисциплін, в яких би поєднувалися теоретичні знання з практикою вітчизняної гірничозаводської промисловості. До того студенти користувалися французькими, німецькими та бельгійськими підручниками.
На цій ниві Терпигорєв розгорнув незвичайну активність. Протягом 7–8 років він розробив та опублікував підручники: «Рудничная доставка» (1901), «Разработка месторождений полезных ископаемых» (1901), «Курс горного искусства. Вентиляция. Лекции, читанные студентам II курса ЕВГУ» (1903), «Сооружения и приспособления в каменноугольных рудниках юга России» (1903), «Лекции бурения, читанные студентам II курса ЕВГУ в 1900–1901 акад. году» (1904), «Атлас к курсу горного искусства: Рудничное крепление» (1904), «Атлас к курсу горного искусства: Рудничные пожары и борьба с ними» (1907). Ці підручники склали тоді єдиний у своєму роді фундаментальний курс гірничого мистецтва.
Крім цього, Олександр Терпигорєв став широко відомим у Катеринославі популяризатором наукових знань. Він викладав на вечірніх курсах для робітників та читав публічні лекції в робітничому університеті, згодом був обраний головою його правління. Також читав лекції на засіданнях Катеринославського наукового товариства, заснованого в 1901 році. Зокрема, він читав лекції в Аудиторії народних читань цього товариства. Ця театральна будівля збереглася (вул. Половицька, 5).
Однак не тільки суто науковою та викладацькою діяльністю став відомий Терпигорєв у Катеринославі. Виявляється, видатний вчений став революціонером, та брав активну роль в місцевих заворушеннях.
Революційні погляди формувалися у нього з дитинства. Ще студентом, у 1893 році, Олександр вперше привернув увагу поліції, потрапивши у списки «неблагонадійних» за опозиційні погляди (він мав відношення до заснування у Санкт-Петербурзі каси взаємодопомоги тамбовського земляцтва).
Далі О.М. Терпигорєв взяв активну участь у революційних подіях 1905 року в Катеринославі. У 1905 році група викладачів КВГУ, відомих як «ліві професори»: В.М. Маковський, А.П. Виноградов, О.Ф. Родзевич-Білевич, П.Г. Рубін, О.М. Терпигорєв, через Раду КВГУ намагалися послабити дію введених Міністерством народної освіти «Тимчасових правил» розпорядку у вищих навчальних закладах країни. Згідно з цими правилами студенти, які брали участь у сходках і демонстраціях, не допускалися до занять і віддавалися у солдати. Викладачі вимагали відмінити ці пункти.
11 квітня 1905 року начальник Катеринославського охоронного відділення доносив департаменту поліції:
«В Екатеринославе создан радикальный кружок, в состав которого входят следующие лица: дворянин С.Л. Балабуха, врач А.Л. Караваев, владелец библиотеки «Свет» С.Ю. Соколов, профессор ЕВГУ А.М. Терпигорев и др. Задачей кружка является везде, где только представляется возможным, проведение либеральных идей и содействие противоправительственным организациям».
В одному з своїх донесень департамент поліції в квітні 1905 р. підкреслював, що професор КВГУ, колезький асесор О.М. Терпигорєв, «вообще является человеком в политическом отношении неблагонадежным».
Але Терпігорєв пішов далі участі в гуртках. Восени 1905 р. Терпигорєв увійшов до складу комісії, яка збирала кошти на діяльність Бойового Страйкового Комітету (БСК) в Катеринославі! БСК – ця структура контролювала окрему територію в місті, вільну від царських військ, так звану «Чечелівську республіку».
Терпигорєв виїздив на ряд заводів з представниками місцевого комітету РСДРП (більшовиків). Поліція звернула увагу на активність О.М. Терпигорєва, його було звинувачено навіть в «здирстві» з власників заводів коштів для фінансування революційних виступів.
20 грудня 1905 року начальник жандармського управління полковник Ковалевський направив катеринославському губернатору рапорт з інформацією щодо участі Терпигорєва у «протиправних діях» і клопотання про його висилку під гласний нагляд поліції. Вісім учасників збирання коштів було заарештовано, у тому числі й О.М. Терпигорєва (23 грудня 1905 року).
Олександра Терпигорєва було засуджено до трирічного заслання на території Архангельської губернії. Але дуже цінний фахівець був украй потрібний в Гірничому училищі. Тому за клопотанням КВГУ це заслання на Північ Терпигорєву замінили висилкою «всього лише» у місто Рязань під нагляд поліції. У Рязані О.М. Терпигорєв пробув з січня по серпень 1906 року.
Усього півроку, але саме в тимчасовому засланні Рязані О.М. Терпигорєв завершив роботу над дисертацією на звання ад’юнкта «Разбор систем разработки каменного угля, применяемого на рудниках Юга России, в связи с подготовкой месторождения к очистной добыче». Дисертація була захищена 16 квітня 1906 року. Рада Санкт-Петербурзького Гірничого інституту одноголосно присудила О.М. Терпигорєву учене звання екстраординарного професора.
Ця та інші роботи О.М. Терпигорєва, а також роботи професора Б.І. Бокія (професора Петербурзького гірничого інституту) заклали основи аналітичного напряму в гірничому мистецтві.
У вересні 1906 року Терпигорєв нарешті отримав можливість повернутись до Катеринослава, й знову влаштуватися до КВГУ. З листопада 1906 року – ординарний професор і завідуючий «кафедрою гірничого мистецтва» КВГУ (з 1912 року – Катеринославський Гірничий інститут). Таким чином, О.М. Терпигорєв став першим професором гірничої справи у нашому місті!
Наступна видатна робота О.М. Терпигорєва – систематизація та розробка матеріалів для складання багатотомного «Описания Донецкого басейна». Ця капітальна праця стала настільною довідковою книгою вчених-гірників. Терпигорєв написав два томи «Описания»: том II «Разработка месторождений» (выпуски I та II) та том VI «Доставка угля» (выпуски I та II).
У цей же період роботи в Катеринославі О.М. Терпигорєв опублікував наукові праці, що стали цінним внеском у вітчизняну гірничу літературу.
В цілому 22 роки пропрацював Олександр Терпигорєв у Гірничому училищі – інституті. Діяльність О.М. Терпигорєва з 1900 по 1922 рр. в якості викладача, а згодом – завідувача кафедри гірничого мистецтва, залишила значний слід у розвитку гірничої науки та освіти, піднявши на високий науковий та методичний рівень викладання гірничих дисциплін.
Не замикаючись у рамках педагогічної та наукової роботи, у Катеринославі О.М. Терпигорєв активно займався громадською роботою. З 1901 р. О.М. Терпигорєв брав участь у діяльності Катеринославського відділення Російського Технічного товариства. Після відкриття восени 1903 року при цьому товаристві вечірніх курсів для робітників, вчений часто виступав там з лекціями. У 1905 р. О.М. Терпигорєв став редактором «Записок Екатеринославского отделения РТО».
Незважаючи на заслання, повернувшись до нашого міста, Терпигорєв і надалі брав участь у революційному русі. У 1907 році в Катеринославі відбувся з’їзд членів Каси Взаємодопомоги працівників народної освіти Катеринославської губернії. 21 жовтня 1907 р., у зв’язку з цією подією, на квартирі О.М. Терпигорєва було проведено обшук.
У березні 1908 року професор взяв участь у стихійній жалобній демонстрації робітників, інтелігенції, студентів Катеринослава, в зв’язку з похоронами вбитого лікаря О.Л. Караваєва, який був особистим другом О.М. Терпигорєва.
Убивство Караваєва – найбільш гучний злочин в історії міста початку ХХ століття, мало своєю причиною опозиційну діяльність лікаря. На щастя, Олександр Терпигорєв не розділив долю останнього.
Цікаво, що О.М. Терпигорєв активно проявив себе у справі святкування 100-річного ювілею Т.Г. Шевченка у Катеринославі. Був членом Ювілейного Шевченківського комітету, створеного на базі місцевої «Просвіти». А після від’їзду голови комітету І.Я. Акінфієва, О.М. Терпигорєв очолив цей комітет. На ювілейному засіданні в залі Англійського клубу в 1914 році, О.М. Терпигорєв виголосив промову, де окреслив значення постаті Т.Г. Шевченка.
Олександр Терпигорєв щороку брав активну участь у громадському житті міста. Читав лекції робітникам Дніпровського металургійного заводу (надалі ДМЗ у Кам’янському) та лекції в Народному університеті для робітників у двох аудиторіях Катеринославського наукового товариства на Чечелівці та на Петербурзькій вулиці в Катеринославі.
Він був одним із організаторів Південноруської промислової, сільськогосподарської та кустарної виставки 1910 р. у Катеринославі, а також Першого з’їзду діячів гірничої справи, металургії та машинобудування, який відбувся у приміщенні КВГУ (1910 р.). Сам професор на цьому з’їзді був головою секції гірничої справи.
У 1913 році О.М. Терпигорєва було обрано гласним Катеринославської Міської Думи (каденція 1913–1917 років). У цьому скликанні Думи він працював товаришем (тобто заступником) голови Міської Технічно-будівельної комісії, а також членом Земельної комісії. На цій посаді О.М. Терпигорєв сумлінно відвідував засідання Думи, але виступав доволі рідко.
Виняток робився ним тоді, коли питання, розглядуване в порядку денному, зачіпало інтереси науково-освітньої сфери, зокрема, Гірничого інституту. Наприклад, 7 серпня 1913 р. Міська Дума, розглядаючи питання про кордони ділянок міської землі, відведених під будівництво Гірничого інституту, постановила, щоб лінія Поліцейської вул. (нині вул. Шевченка) була проведена від Полтавської вул. (вул. Олеся Гончара) до Гетьманського провулка (нині не існує).
На це професор О.М. Терпигорєв просив переглянути рішення Думи, беручи до уваги, що «такое требование проведения линии должно отрезать на 1 саж. ранее возведенныя Институтом постройки».
10 вересня 1914 р. питання слухалося на засіданні Думи, причому більшість гласних не погодилися з такою точкою зору, і вирішили розгляд клопотання інституту відкласти, а також просити міського голову скликати гласних для огляду кордонів ділянки на місці. Вулиця була проведена. Але життя підтвердило правильність точки зору Терпигорєва – в подальшому ця ділянка була забудована новими корпусами інституту.
Судячи з матеріалів засідань міської Думи, до послуг О.М. Терпигорєва вдавалися передусім тоді, коли були необхідні його професійні інженерно-технічні знання. Наприклад, 10 березня 1915 р. Дума слухала питання про необхідність будівництва в місті бараку для розташування військ, оскільки три наявні бараки були визнані непридатними для використання. Професор О.М. Терпигорєв очолив призначену Думою комісії для розгляду цієї справи. Комісія підтвердила непридатність двох бараків та обмежену придатність третього. У підсумку Дума вирішила просити перед Військовим міністром про надання позики на будівництво бараку для нижніх чинів.
9 лютого 1915 р. О.М. Терпигорєв, як заступник голови міської Технічної Комісії, взяв участь у засіданні цієї Комісії щодо складання нового плану м. Катеринослава.
Революційний буревій захопив й професора Терпигорєва. У ці роки йому довелося переміщуватися по різним куточкам Півдня.
Суцільна загадка - як Олександр Терпигорєв зумів бути корисним кільком військовим режимам, та ще й зберегти життя та вплив.
У 1918 році, залишаючись професором Гірничого інституту, Терпигорєв був залучений до роботи в Центральному правлінні кам'яновугільної промисловості Донбасу в Харкові. Весною 1919 року Олександр Митрофанович став першим виборним при Радянській владі, ректором Гірничого інституту.
Далі знову крутий поворот. Влади змінювалися дуже швидко. В жовтні 1919 року Терпигорєв отримав запрошення Управління торгівлі та промисловості уряду генерала Денікіна. Він обійняв посаду начальника Гірничо-паливного відділу в місті Ростов-на-Дону.
Далі ще цікавіше. Після формування уряду генерала Врангеля в Криму Терпигорєв займав посаду начальника Гірничого відділу в тому ж уряді у місті Севастополі. Й залишався на цій посаді до приходу червоних військ.
Відомо, що взяття Криму червоними супроводжувалося масовим терором із великими жертвами. Але Терпигорєв при встановленні радянської влади в листопаді 1920 року, був призначений.... завідувачем Гірничо-паливного відділу Севастопольського повітового відділу народного господарства. Фактично він займав одну й ту ж посаду при трьох владах!
Одночасно Терпигорєв деякий час викладав а Севастопольському Політехнікумі. Нарешті, в 1921 році Терпигорєв повернувся в Катеринослав.
Ще у 1914 р. О.М. Терпигорєва було включено до складу спеціальної комісії гірничого департаменту для обстеження техніки безпеки на Криворізьких рудниках. З початком Першої Світової війни вчений очолив Катеринославський громадський комітет воєнно-технічної допомоги фронту.
Після революції його чекало підвищення й новий успішний виток кар’єри. Тут стали при нагоді не тільки його глибокі фахові знання, але й «шлейф» революційної боротьби, отримані за колишнього режиму репресії та заслання.
У 1922 році О.М. Терпигорєва запросили до Москви, до роботи в Московській гірничій академії. Тут до 1929 року О.М. Терпигорєв працював професором кафедри гірничого мистецтва та проректором з навчальної частини. У 1922–1929 роках вчений був членом Держплану СРСР.
Після розподілу академії на галузеві вузи з 1929 р., Терпигорєв – заступник директора, а згодом директор Московського гірничого інституту (в 1933–1936 роках). Тут за його ініціативою була організована кафедра гірничих машин, якою він керував з 1937 по 1947 роки. На цій кафедрі Терпигорєв разом із найближчими співробітниками підготував перший в СРСР підручник з гірничих машин – «Горные машины для выемки пластовых полезных ископаемых», який витримав три видання. З 1948 р. – завідувач кафедри розробки пластових родовищ. Професором Московського гірничого інституту залишався до кінця життя.
У 1934 році О.М. Терпигорєву було присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, та присвоєне звання заслуженого діяча науки і техніки. Нарешті, в червні 1935 року О.М. Терпигорєв був обраний дійсним членом Академії наук СРСР.
З цього часу О.М. Терпигорєв більшість часу віддавав науковій роботі в Групі гірничої справи Відділення технічних наук АН СРСР, а з 1935 р. в Інституті гірничої справи АН СРСР. В цьому інституті академік керував двома відділами: Відділом методів розробки корисних копалин (1938–1951), та Відділом технології видобутку твердих корисних копалин (1951–1959). Під його керівництвом вивчалися та розроблялися найбільш ефективні методи експлуатації родовищ твердих корисних копалин, проводилися дослідження в галузі підземної гідравлічної розробки вугілля та марганцю та принципів застосування комбайнів та комплексних машин для очисних робіт.
Після Другої Світової війни, незважаючи на поважний вік, Олександр Терпигорєв фактично очолив наукове обґрунтування відновлення Донбасу. Слід особливо відзначити керівну роль О.М. Терпигорєва у визначенні напрямів технічної політики при відновленні Донецького басейну після війни. Він був призначений головним інженером і першим заступником начальника «Бюро по складанню генерального плану відновлення вугільної промисловості Донбасу».
О.М. Терпигорєв керував низкою академічних установ: член Бюро Відділення технічних наук АН СРСР (з 1941 р.); голова Комітету технічної термінології АН СРСР (з 1943 р.); голова Комісії по підземній газифікації при Відділенні технічних наук АН СРСР.
У 1956 році вчений видав об’ємні мемуари – «Воспоминания горного инженера». Помер Олександр Терпигорєв 8 листопада 1959 року в Москві. Похований на найвищому за статусом Новодівичому кладовищі. Пам’ятник на могилі – гранітне погруддя.
Колишній професор-революціонер на схилі життя був увінчаний всіма головними державними нагородами: 3 ордени Леніна, 2 ордени Трудового Червоного Прапора та медалі. Лауреат Сталінської премії (1943) за видатні роботи в галузі науки і техніки.
У цілому, Олександр Терпигорєв – автор близько 220-ти наукових робіт. Він першим розробив та впровадив в гірничих інститутах курс механізації гірничих робіт; вперше організував кафедру гірничих машин. Був головним редактором енциклопедичного довідника «Горное дело» у 11 томах (1957–1960).
У Катеринославі Олександр Терпигорєв мешкав із родиною в квартирах у будинках поруч із Гірничим інститутом. Це будинок по вулиці Олеся Гончара, 4 (так званий «Будинок з гномами», видатна пам’ятка архітектури), а також будинок по проспекту Яворницького, 23.
Зображення професора можна побачити на одному з пілонів поруч з головним корпусом «Дніпровської політехніки», де зображені провідні вчені – гірники Придніпров’я.
Існує в нашому місті й вулиця Терпигорєва. Вона розташована на південно-західній околиці міста, у селищі Мирне. Дивно, але ще в радянський час академіка з революційним досвідом «заслали» на саму околицю міста.
У нашому місті мешкають нащадки Олександра Терпигорєва. Його онука – Галина Петрівна Алексєєва – краєзнавець та письменник. Автор декількох художньо-документальних книг, присвячених різним питанням історії родини та міста на Дніпрі. Нова її книга «Тени прошлого века: Из дневника Вали Терпигоревой» (2022), відкриває багато сторінок життя цієї непересічної родини», - завершує Максим Кавун.
Gorod`ській дозор | |
Фоторепортажі та галереї | |
Відео | |
Інтерв`ю | |
Блоги | |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
Погода | |
Архів новин |