Дві любові колекціонера Дмитра Цимиренка

— Колекціонування — це стан душі, — говорить Дмитро Леонідович. — Існує суттєва різниця між простим збиранням і колекціонуванням. Перше може як прийти, так і зникнути. А ось колекціонування — річ серйозна, яка вимагає спеціальних знань, досвіду, уміння спілкуватися. І крокує поруч усе життя.

Колекціонуванням Дмитро став займатися ще зі шкільної парти, відкривши для себе світ поштових марок. І досі, як реліквію, зберігає посвідчення та значок клубу юних філателістів.

— Тоді чи не кожний школяр мав колекцію марок, працювали гуртки. Та й коштів великих не треба було витрачати. Зекономив на морозиві — і придбав серію марок, — продовжує розмову Дмитро Леонідович. — У радянські часи Всесоюзна спілка філателістів, наприклад, нараховувала понад 400 тисяч колекціонерів. Тобто тих, хто мав офіційний статус і міг скористатися абонементами на придбання дефіцитних серій поштових марок і блоків. А скільки було колекціонерів-­одинаків, ніхто достеменно й не скаже.

Орієнтуватися у величезному і неосяжному світі поштових марок філателістам, як початківцям, так і досвідченим «зубрам», допомагали журнал «Філателія в СРСР», численні каталоги, десятки доступних по тиражу й ціні книг та брошур. Одна тільки книга відомих польських філателістів Оттона Гросса і Казимежа Грижевського «Подорожі у світі марок» чого була варта! Справжня енциклопедія. Зізнаюся відверто, інколи й сьогодні дістаю її з книжкової полиці власної бібліотеки і гортаю з задоволенням.

— Сама ж філателія має вельми шановний вік, — продовжує співбесідник, — понад 170 років. Відтоді, як 6 травня 1840 року в Лондоні з’явилася в обігу перша у світі марка (вона відома, як «чорний пенні»), з’явилися і колекціонери поштових мініатюр. Перша поштова марка Росії була випущена у грудні 1857 року. Вісімнадцятим липня 1918 року датовані перші поштові марки Української Народної Республіки. Мала свій випуск благодійних марок і Українська Радянська Соціалістична Республіка. Він побачив світ 23 червня 1923 року і був направлений на допомогу голодуючим.

До речі, філателією захоплювалися і захоплюються не лише прості смертні, а й статечні державні мужі та знаменитості. Один із них — король Англії Георг V. Започаткована ним колекція поштових марок — одна з найбільших у світі. Пристрасними філателістами були російські письменники Максим Горький і Антон Чехов. Кому доводилося відвідувати Будинок­музей Чехова в Ялті, той мав нагоду бачити експозицію з частиною його колекції.

А далі Дмитро Цимиренко з турботою ділиться думками про сьогоднішній стан вітчизняної філателії. Ряди колекціонерів марок значно порідшали — всього їх в Україні не більше кількох сотень. В основному це літні люди, бо у молоді інші інтереси. А ще високі ціни на колекційні товари. Вони закривають шлях у філателію школярам і студентам, для яких вона ще недавно була важливою складовою освіти... Але з’явилась надія на позитивні зміни. Це, зокрема, засвідчила зацікавлена зустріч керівництва української пошти з філателістичним активом, яка днями відбулася в Одесі. Намічено низку спільних заходів по поверненню філателії втрачених вершин і позицій.

Далі з неприхованою гордістю зізнається, що зібрав повну колекцію марок Росії та СРСР, уважно слідкує за новинками української філателії та поповнює колекцію вітчизняними марками.

— Днем народження поштової марки сучасної України вважається 1 березня 1992 року, — продовжує співрозмовник. — Щороку у нас видається до 40 найменувань марок і до 50 різновидів конвертів.

Саме на шкільні роки Дмитра Цимиренка припадає і початок формування його нумізматичної колекції, яка на сьогодні є вельми солідною.

— Друге життя у моєї колекції монет, — зазначає співрозмовник, — з’явилося наприкінці 70-­х років. Саме тоді Державний банк СРСР почав вводити в обіг ювілейні та пам’ятні монети. Саме вони привабили мене якістю, різноманітною тематикою.

Не менш цікаве, на думку Дмитра Цимиренка, і колекціонування монет Національного Банку Украї­ни. Перша ювілейна монета побачила світ у 1995 році, а на сьогодні їх кількість уже давно перейшла межу в триста найменувань.

— Взагалі колекціонування монет — річ не менш захоплююча, ніж філателія, — говорить Дмитро Леонідович. — І своїм корінням нумізматика йде вглиб віків. І якщо день народження поштової марки відомий, то навколо появи перших монет й досі ведуться суперечки науковців. Одні з них вважають, що це відбулося на грецькому острові Егін, інші — у рабовласницькій державі Лідії у VII столітті до нової ери… Пройшли тисячоліття і монети, як складова грошового обігу, стали нашими постійними супутниками.

З появою колекціонерів і колекцій монет, а це припадає на часи Відродження, народилася і сама нумізматика — наука про монети. Що привабило перших збирачів у монетах, змусило їх не лише любуватися, а й сортирувати, класифікувати та описувати знахідки? Звичайно ж краса. Нею відзначалися стародавні грецькі та римські монети. Загальновідомий факт: великий художник Відродження Рафаель написав голову Галатеї по сиракузьких монетах із зображенням богині Аретузи.

А ще монети повернули історії портрети римських правителів, імена та зображення скіфських царів. Стали вони й свідками трагедій. У ніч на 24 серпня 1572 року католики Франції з благословення Папи Римського вирізали 2000 своїх релігійних супротивників — гугенотів. Ця ніч дістала назву Варфоломіївської. І таку «радісну» для себе подію церква відзначила випуском монети. На одному її боці — портрет натхненника різанини папи Григорія XIII, на іншому — ангел з мечем та хрестом над купою повержених тіл…

— Важко, ­— говорить Дмитро Цимиренко, — оцінити внесок нумізматики, яка й сьогодні справно несе свою велику місію, в світову історію та цивілізацію. А колекції монет давно вийшли за межі приватних. Величезні їх зібрання на теренах колишнього Радянського Союзу мають Державний історичний музей у Москві та Державний Ермітаж у Санкт­Петербурзі. Не менші за обсягом зберігаються у Британському музеї в Лондоні, інших країнах Європи, у США.

— Звичайно, колекціонування монет, — говорить Дмитро Леонідович, — потребує коштів. І немалих. Адже тиражі перших гривневих пам’ятних і ювілейних монет, наприклад, були незначними, тому й ринкові ціни на них дуже високі. Не задовольняють нумізматів, як не прикро, і сьогоднішні тиражі. Якщо виникають проблеми з придбанням українських монет у колекціонерів обласних центрів, то про периферійних і говорити годі. На допомогу їм могли б прийти об’єднання чи асоціації нумізматів, або банківська послуга «Монети­поштою», як це було в СРСР.

Наша розмова наблизилася до завершення. Але стільки ще цікавого і незвіданого про колекціонування поштових марок і монет залишилося поза рамками відведеного часу. Отож будемо, шановні читачі, очікувати нових зустрічей з людиною, яка по життю крокує захоплено.