Езау Іван Якович

Міський голова 1905-1909, 1918 р.
Багато потрудився для міста і міський голова, інженер Іван Якович Езау. Вперше в історії міста йому вдалося одержати в 1904 році дозвіл на облігаційну позику в 2 млн. 500 тис. рублів для улаштування нового водопроводу (1908), будівництва другого міського трамвая (1906), бойні, крамниць, будинків для навчальних закладів. Відмінний організатор робіт та інженер, він у 1912 році одержав запрошення очолити міську думу в м. Баку. І. Я. Езау був останнім міським головою в 1918 році, коли приймалося рішення про відкриття університету. Із серпня 1918 року під час діяльності Українського уряду міська дума була відновлена в колишньому складі і міським головою став, як уже відзначалося, І. Я. Езау. У грудні 1912 року місцева газета повідомила про прибуття в Катеринослав депутації з трьох осіб для запрошення колишнього міського голови І. Я. Езау на посаду міського голови в Баку.
Іван Якович виїхав разом із членами згаданої депутації в Баку для переговорів на місці. Але незабаром повернувся.

25 січня 1913 року в бесіді з кореспондентом на питання, чому він відмовився від посади Бакинського міського голови з утриманням у 24 тис. руб.. І. Я. Езау відповів:

“Оклад, действительно, солидный, но условия, при которых пришлось бы работать, невозможны: в городской думе, состоящей из 40% татар, 30% армян и 10% русских - самый отчаянный национальный антагонизм. Особенно между армянами и татарами. Даже квартиру нанять городскому голове надо подумавши: нанять у татарина - обидится армянин, нанять у армянина - татарин будет в претензии. Сделает городской голова визит татарину - тотчас же нужно ехать с визитом к армянину - для компенсации. В Баку масса городских начинаний, предприятий, и дельному человеку было бы где развернуться, поработать. По задолженность города - невероятная, и губернское присутствие тщетно старается принудить город придерживаться сметы и оформить баланс. Дня того, чтобы выполнить последнее и привести в порядок финансовый отдел, необходимо прежде всего урегулировать земельный вопрос, а это значит вооружить против себя всю городскую думу, так как гласные захватили в свои руки городскую землю. - И вы категорически отказались? - Да, сначала было выразил согласие, а затем увидел, что борьба будет не под силу и после немалых колебаний наотрез отказался.”

Знали бакинці. кого запрошувати до себе. Іван Якович був відмінним інженером. розпорядливим господарником. Народився в 1869 році в Катеринославі, закінчив місцеву чоловічу класичну гімназію. У 1894 році відкрив у місті фабрику з виробництва сільськогосподарського знаряддя - завод Езау. Будучи в 1905 році обраний міським головою, він за чотири роки перебування на цій посаді чимало зробив для Катеринослава. Вперше в історії міської думи йому вдалося одержати позику на 2 млн. 500 тис. руб. для міських потреб.

При ньому були прокладені лінії другого трамвайного маршруту: вокзал - Брянський завод, розгорнулося спорудження нового водопроводу (1908 р.), бойні, будувалися крамниці, будинки для навчальних закладів. Так що вибір бакинців був не випадковим. Але, як бачимо, навіть жалування в 24 тис. руб.. що складає 6 річних окладів катеринославського голови, не примусило його виїхати.

Навесні 1918 p., коли в Україну вступили німецькі й австро-угорські війська, він знову обіймає посаду міського голови. У цей складний час він багато працює і робить усе можливе для міста. У тому ж році емігрує до Німеччини, а потім у США.