Старіков Олексій Миколайович

Народився 16 червня в 1945 році в селі Анніно Ленінського району Московської області. Нині це — район Москви, назва якого збереглося в назві станції метро «Анніно». Незабаром після народження він переїхав з батьками до Казахстану, а з 1951 р. живе в Україні в місті Кривому Розі.

Закінчив Криворізький гірничорудний інститут та аспірантуру. Кандидат технічних наук, доцент Криворізького металургійного факультету Національної металургійної академії України. Писати вірші почав ще під час навчання в інституті. Вперше вірші для дітей були надруковані в 1976 році в міській газеті, а перша журнальна публікація відбулася в 1978 році

Лауреат літературної премії ім. Д.Кедріна (2009), літературної премії Криворіжжя, Міжнародної літературної премії «Облака» (Росія, 2008), міжнародної літературної премії «Золотое перо Руси». Учасник двох семінарів молодих письменників, які пишуть для дітей і юнацтва, проведених при журналі «Костёр» (м. Санкт-Петербург). Делегат IX з’їзду СП СРСР (1986), а також I (1991) і II (1996) з’їздів письменників України.

З 1981 по 1989 р. очолював Криворізьке міське літературне об’єднання «Рудана», у 2003-2004 роках — Криворізьке міське об’єднання при альманахові «Саксагань». Член Національної Спілки письменників України (з 1984 року). Пише українською і російською мовами.

Постійний автор дитячих журналів «Костёр», «Искорка», «Нева», «Пионер», «Мурзилка», «Колобок», «Барвинок», «Пионерия», «Пізнайко» (Київ), «Саксагань» (Кривий Ріг), «Радуга» (Київ), «Січеслав» (Дніпропетровськ), «Веселые картинки», «Кукумбер», «Миша», «Наша школа» (Росія) та інших. Окремі вірші було вміщено у шкільні підручники і хрестоматії.