Бородай Василь Захарович

Василь Бородай народився у м. Катеринославі. У 1947-1953 рр. навчався в Київському художньому інституті. З 1953 по 1965 р. перебував на творчій роботі, з 1966 по 1973 р. — голова правління СХ УРСР. 1971 р. Василь Бородай призначений професор КХІ, з 1966 по 1973 роки був його ректором.

Відомий у галузі монументальної та станкової пластики. Тематичний діапазон творчості скульптора — образи історії, портрети видатних сучасників, меморіальні ансамблі, пам’ятники. Монументальні твори вирізняються широкою масштабністю і конструктивною чіткістю, станкові композиції — узагальненістю й виразністю пластичної форми.

Автор численних відомих скульптур, учасник виставок, народний художник УРСР (1964 р.), дійсний член Академії мистецтв СРСР.

Твори: станкові композиції — «Юність» (1951), «Іван Богун» (1953), «Уходили комсомольцы» (1955–1957), серія «По Єгипту» (1961–1964), «Пам’яті товариша» (1974), «А мати чекає» (1985); портрети П. Панча (1960), Л. Ревуцького (1961), В. Касіяна (1973), Т. Яблонської (1974); монументальна скульптура — пам’ятник М. Щорсу (м. Київ, 1953–1954, у співавторстві), пам’ятний знак засновникам Києва (1982), пам’ятники партизанам-ковпаківцям у м. Яремчі (1967), Т. Шевченкові у США (Арров-парк поблизу Нью-Йорка, 1970) та Польщі (Білий Бір, 1986); П. Калнишевському у Пустовійтівці (Сумська обл., 1992, у співавторстві). Один із авторів меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.», зокрема композиції «Мати-Батьківщина» (1981, у співавторстві).