Огій Степан Олександрович

Народився 8 грудня 1918 року в с. Могильові Дніпропетровської області. 1940 р. Степан Олександрович закінчив Дніпропетровське державне художнє училище. Пройшов дорогами війни, пізніше у численних скульптурах втілив образи солдатів і командирів.

Відомий в галузі станкової і монументальної скульптури. З 1960 р. почав брати участь в республіканських, а з 1974 р. — в обласних виставках. З 1964 р. член Спілки художників СРСР.

Головні станкові твори скульптора: «Окопна правда» (1954), «Дорогами війни» (1964), «Вісті з великої землі» (1967), «П.І. Чайковський» (1970), «Доярка» (1973), «Сапер» (1982), «Народні месники» (1985) та інші.
Головні монументальні твори: меморіальний ансамбль у с. Петриківці, пам’ятник підпільниці Г. Романовій у м. Дніпродзержинську, пам’ятник І. Мечникову у Дніпропетровську (1982), пам’ятник віце-адміралу В.А. Корнілову в Севастопольському парку Дніпропетровська (1973), пам’ятник Е.О. Патону (1987). Всі названі твори та багато інших скульптор створив у співавторстві з Г. Левчуком.

Скульптор відзначений військовими та трудовими нагородами.