Селезньов Михайло Сергійович

Відомий поет і прозаїк Михайло Селезньов народився в Росії на Орловщині. Після закінчення середньої школи пішов добровольцем на фронт. Воював на Північно-Західному, Центральному, Першому і Другому Українських фронтах, був поранений, отримав нагороди. Після війни закінчив Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту, працював на вагонобудівному заводі майстром, начальником цеху, головним конструктором. Згодом завідував відділом Всесоюзного науково-дослідного інституту механізації праці в чорній металургії.

Перша збірка Михайла Селезньова побачила світ 1958 року – «В кругу друзей», через два роки з’явилась – «Любви и гнева не тая» (1960). Героями їх були люди праці і звитяги, а головними темами – любов до отчого краю, пам’ять війни. Протягом 1970-1980 років у дніпропетровському видавництві «Промінь» вийшли збірки поета: «Дубрава» (1967), «Роздымь» (1972), «Голубая глубина» (1974), «Опаленная юность» (1975), «Не разучись любить и верить» (1979), «Доверие» (1980), «Наследство» (1983), «Звездное поле» (1984).

До прози Михайло Сергійович звернувся вже у поважному віці – його роман «Комбати» з’явився 1986 року і продовжував тему війни. Через деякий час вийшло друком продовження – «Отдар» (1989). Це – багатопланові твори, в яких автор розмірковує про долю людини на війні та після неї. У дев’яності та двотисячні роки у дніпропетровських видавництвах вийшла ціла низка книжок письменника: «Однокашники» (1993), «А друзья остаются» (1995), «Ты – мое искушение... и радуга в дождь» (1996), «Дуэль» (1998), «После дуэли» (2000), «А что дальше будет?» (2000), «Заветная дюжина» (2004), а також тритомне видання його творів.

Вірші Михайла Селезньова перекладались українською, білоруською, румунською мовами. Він – лауреат літературних премій ім. М. Ушакова, ім О. Стовби, та інших. За розвиток радянської літератури нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Помер 7 травня 2010 року, похований у Дніпропетровську.