Коростовцев Михайло Олександрович

Майбутній відомий вчений народився у дворянській родині в селі Попівка Павлоградського повіту Катеринославської губернії. По материнській лінії він належав до стародавнього грузинського роду Герсеванових, відомого з ХІ ст. Після прийняття російського підданства Герсеванови отримали дворянство, фамільний герб, а також землі у Полтавській, Харківській та Катеринославській губерніях. Дід Михайла – Герсеванов Михайло Миколайович (1830–1907) був відомим вченим, інженером-гідротехником, у 1862–1868 роках він консультував будівельні роботи у Кронштадтському, Керченському, Одеському портах, у 1868–1883 роках був головним інженером з будівництва громадських споруд на Кавказі. Дядько хлопчика – Миколай Михайлович Герсеванов (1879–1950) – відомий вчений у галузі будівельної механіки (механіки ґрунтів).

Михайло отримав чудову домашню освіту, вільно володів англійською, французькою та німецькою мовами.

Михайло Коростовцев у 1919 році закінчив гімназію у Тифлісі, після чого вступив до місцевого Політехнічного інституту, де провчився з 1920 по 1922 рік. Вже в роки навчання юнака цікавила історія стародавнього Єгипту. Навчаючись у гімназії, Михайло листувався з відомим тоді єгиптологом академіком Б.А. Кураєвим. На жаль, навчанню завадила служба у торговому флоті на Чорному морі, його вдалося продовжити лише у 1930-ті роки. У 1934 році Михайло Олександрович заочно закінчує історичний факультет Азербайджанського університету.

У 1935 році Коростовцева запросив до Інституту Сходознавства АН СРСР академік В.В. Струве. Саме з цього часу розпочалося наукова діяльність майбутнього академіка. Тепер уже капітан Балтійського флоту, Коростовцев починає у Ленінграді систематично займатися вивченням давньоєгипетської мови під керівництвом того ж академіка В.В. Струве та Ю.А. Перепєлкіна.

Остаточно морську службу Михайло Олександрович залишає у 1936 році, тепер увесь його час присвячено вивченню давньоєгипетської історії. З 1936 по 1938 рік він аспірант Ленінградського відділення Інституту історії АН СРСР, у якому одночасно призначений вченим секретарем.

У 1939 році Михайло Олександрович захищає кандидатську дисертацію «Рабство у Єгипті в епоху Нового царства (XVI династії)». Після початку війни, у 1941 році, Коростовцев вступає добровольцем до лав Червоної Армії, щоб захищати Вітчизну. Перебуваючи у блокадному Ленінграді, він зазнає всіх труднощів боротьби за життя. Не зважаючи на вкрай важкі умови, через чотири роки у період Великої Вітчизняної війни історик захищає докторську дисертацію «Письмо і мова стародавнього Єгипту. (Досвід культурно-історичного дослідження)». Цього ж 1943 року М. Коростовцева призначено вченим секретарем Відділу історії і філософії Інституту Історії АН СРСР у Москві. З 1939 року він викладав у педагогічних вузах Москви та Ленінграду, читаючи лекції з історії давнього Сходу.

У 1944 році старшого наукового співробітника Інституту сходознавства, професора М.О. Коростовцева направлено до Каїру (Єгипет) кореспондентом ТАРС і представником АН СРСР з гуманітарних наук. Нарешті збулася його мрія, він потрапив до країни загадкових пірамід, вивчав давні пам’ятки, колекції місцевих музеїв, зустрічався з науковцями різних країн. У цей час він познайомився та затоваришував із науковцями зі світовими іменами – Ш. Куєнцом (директором французького Інституту східної археології) та його учнем – Е. Дриотоном, директором Каїрського музею. М. Коростовцев у цей час виступав з науковими доповідями, друкував статті в наукових єгиптологічних виданнях, відвідав Судан.

За спробу емігрувати до Англії, 19 серпня 1947 року Михайла Олександровича заарештували і повернули до СРСР. 29 травня 1948 року академіка М.О. Коростовцева засуджено за ст. 58-1а УК РРФСР на 25 років виправничо-трудових таборів. Після перегляду справи 20 січня 1955 року науковця достроково звільнено. Після повернення з заслання Михайло Олександрович титанічними зусиллями прагне наздогнати втрачений для науки час.

Навіть після кількох випробувань історик повертається до наукової роботи, працюючи старшим науковим співробітником ІС АН СРСР у Москві. З 1965 року Михайло Олександрович завідує відділом Давнього Сходу. Наукові праці вченого становлять суттєвий внесок у радянську і світову єгиптологію. Його дослідницькі інтереси дуже різноманітні. Окрім єгиптологічної тематики його увагу привертали проблеми міжнародної політики, культурних зв’язків, проблеми духовного розвитку африканських народів. Помітне місце серед досліджень М. Коростовцева займали його праці з історії радянського сходознавства, праці, з аналізу соціально-економічної структури давньосхідних суспільств. Та все ж головні свої праці відомий єгиптолог присвятив давньоєгипетський філології, яку він палко кохав. Саме йому належить заслуга чудового видання низки пам’яток давньоєгипетської художньої писемності з радянських музейних зібрань, а також детальної розробки найскладніших проблем граматики, так званої «ново-єгипетської» мови давніх єгиптян.

У Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна зберігається ієратичний папірус під номером 167, давньоєгипетський літературний текст якого вперше привернув увагу М. Коростовцева. Після ретельного палеографічного і текстологічного аналізу папірусу вченому вдалося перекласти та інтерпретувати цю цікаву пам’ятку давньоєгипетську культури.

Після історичного аналізу вченого стала доступною для науковців не одна пам’ятка давньоєгипетського мистецтва. До того ж Михайло Олександрович займався дослідженням і раніше вивчених пам’яток, пропонуючи свою інтерпретацію нового вивчення та видання.

Постійно вченого цікавили питання духовної культури давніх єгиптян. Дуже цікавою в цьому сенсі є його праця «Писцы древнего Египта» (М., 1962), що містить вагому характеристику діячів творчої еліти країни пірамід.

Більшість праць вченого присвячено проблемам давньоєгипетської мови. Михайло Олександрович створив класифікацію численних дієслівних сполучень новоєгипетської мови. Специфічною особливістю давньоєгипетської мови є те, що дієслово у ньому відображує не скільки категорію часу, скільки характер дії. Коростовцев у своїх численних працях з проблем новоєгипетської граматики зводить численні дієслівні конструкції до кількох чітких формул з визначеним часовим значенням. Усі відкриття вченого у цій сфері відображено в фундаментальній праці «Грамматика новоегипетского языка», написаній французькою мовою.

Вже у похилому віці 1974 року М.О. Коростовцева обирають дійсним членом Академії Наук СРСР по Відділенню історії (історія закордонного Сходу), а також почесним членом французького Єгиптологічного товариства і Єгиптологічного інституту Карлового університету у Празі.

Основні праці академіка М.О. Коростовцева: «Путешествие Ун-Амуна в Библ. Египетский иератический папирус» № 120 ГМИИ им. А.С. Пушкина в Москве. / Пер. М.А. Коростовцева. (Серія «Памятники литературы народов Востока. Тексты. Большая серия. Вып. 4) М., 1960; «Египетский язик». (Серія «Языки зарубежного Востока и Африки»). М., 1961; «Писцы древнего Египта». М., 1962; «Введение в египетскую філологію». М., 1963; «Религия древнего Египта». М., Наука. 1976; Повесть «Петеисе III. Древнеегипетская проза». / Пер. М.А. Коростовцева. М., 1978.