Виноградов Андрій Павлович

Андрій Павлович Виноградов — один із засновників металургійної науки в Україні, 30 років він працював інженером, науковцем, педагогом, йому належить понад 40 наукових праць з металургії та прокатного виробництва.

Народився в Росії в місті Суздаль, 1903 року закінчив Катеринославське вище гірниче училище, працював на Нижньодніпровському металургійному заводі. З 1907 року викладав у вищому гірничому училищі: став асистентом, доцентом, 1919 року захистив докторську дисертацію, був призначений професором металургії, створив першу в Україні металографічну лабораторію.

1920 року вчений став проректором Гірничого інституту з навчальної роботи, з 1921 по 1930 рік керував створеною ним кафедрою металургії і механіко-термічної обробки металів, одночасно був головою металургійної предметної комісії, викладав курс прокатки, керував дипломним проектуванням в робітничих вечірніх технікумах при Брянському та Дніпровському заводах; читав лекції на курсах підвищення кваліфікації інженерів і техніків, працював проректором та професором у Приватному Політехнічному інституті аж до злиття його 1921 року з Гірничим інститутом.

1925 року вчений побував у Німеччині в науковому відрядженні, знайомився з досвідом роботи металургійних заводів.

Спільно з професором Г.П. Рубіним створив журнал «ДОМЕЗ», який висвітлював кращий досвід з металургії за кордоном (з 1930 року — «Теорія і практика металургії»).

1930 року утворився Дніпропетровський Металургійний інститут, А.П. Виноградова призначили завідуючим ним же створеної кафедри прокатки, але на початку 1931 року вченого заарештували органи НКВД. Звинувачення «німецький шпіон» Андрій Павлович категорично відкинув, незважаючи на моральні та фізичні тортури, вини за собою не визнав і був звільнений. Втративши роботу у Дніпропетровську, в серпні 1931 року прийняв запрошення до Донецького металургійного інституту.

2 листопада 1933 року вчений помер від інфаркту.