Древнім половецьким бабам — нове тло: ще не скандал, але вже гучна суперечка

Яскравий фіолетово-білий паркан з «космогонічним» орнаментом — перший етап проекту реконструкції. Але поки що він викликає критику фахівців-архітекторів.

Даєш музею сто баб! — під таким гаслом історики-археологи втілюють мрію Дмитра Яворницького про збільшення колекції та збереження спадщини. Зараз у зібранні — 96 кам’яних ідолів, різного віку та місця народження. Переважно — половецькі, а не скіфські, як закріпилося в народі. Ця помилка побутує і дратує знавців, тож музейники замислились, як навити людей цікавитися історією. У 2015 році громадська організація “Творче місто” і фахівці історичного музею разом засіли за програму. Розробили триетапний проект аттрактивності музейної експозиції. Простими словами — привабливості.

Володимир Недогода — ГО «Творче місто»: На первом этапе мы подготавливаем стену и наносим фон. Это не мурал, это не рисунок, это фон, который должен выгодно акцентировать доминанту, самое главное то, что здесь есть, — изваяния. Мы же хотим, чтобы это было красивое место которое привлекает людей и днем, и вечером, и влюбую погоду.

Сквер, де просто неба розташовані кам’яні баби, за 41 рік існування ніколи не реставрували. Стіна з пісковика втратила початковий вигляд і вимагала оновлення. Воно і стало першим кроком до аттрактивності — білі візерунки на густо-фіолетовому тлі авжеж без уваги не залишились і розділили місто навпіл. Критики зазнали не, власне, малюнки, а їхня доречність саме тут, і підхід до вирішення проблеми.

Катерина Козлова — архітектор: Я не бачу праці архітекторі, соціологів, істориків. Хоча це історичний музей робить сам для себе, але я не бачу історичності в тому, щоб біля історичних будівель будь-що малювати. Бо місто це не розмальовка. Архітектура — не для того, щоб її розмальовувати. Ви можете розмалювати собі стіну в домі і дивитися на неї. А в місті дещо інші закони діють, за якими треба жити.

Володимир Недогода — ГО “Творче місто”: В процессе мы консультировались с областным управлением культуры, с музеем, чтобы сюблюсти все нюансы и не нарушить саму композицию, не нарушить сквер.

Олександр Старік — зав. відділом археології Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького: Це фон, який не просто так зроблений, а він несе в собі певні космогонічні ідеї, певні уявлення тих народів, які саме і робили ті пам’ятки, які стоять тут. Ми повинні побачити символіку, орнамент, предмети, які властиві для скіфських кочових племен і половецьких.

Марія Козолуп — художниця: Ночное небо несет с собой загадочность, ассоциируется с прошлым. Задумка росписи такова, что бабы не стоят в каменном закутку, а освобождаются на свободу на фоне небес. Вот эти вот большие круги с узорами символизируют колеса времени, созвездия и движение времени, как таковое.

Соцмережі, як головний нині майданчик для народження істини, розбухли від перепалок: ідея “вивільнити баб” через намальоване позаду нічне небо багатьма не прочиталася. Навпаки: сірі фігури загубилися на яскравому тлі, фон почав домінувати. Хоча головну задачу малювання виконало: увагу — привернуло. Лише за 64 тисячі 900 гривень з обласного бюджету.

Катерина Козлова — архітектор: Немає грошей на нормальні проекти — ми робимо такий проект, що фарбуємо стіну. Треба було відчистити камніь, замінити камінь, що випадає і відлагодити це все. Я розумію, що це більше грошей, ніж пофарбувати. але…це все-таки історичний музей у центрі міста.

Тим часом космогонічний фон відволікає не стільки від баб, скільки від їхнього руйнування. У 2005 році музей відвідав тодішній президент Віктор Ющенко. Захопився видовищем і благословив обласну раду на створення для кам’яних експонатів захисного приміщення. Гроші на розробку проекту лапідарія знайшли, навіть конкурс провели і переможця визначили. Що саме пригальмувало процес — неважливо. Лапідарія як не було, так і нема. Рік за роком — не буде і баб. Сакральне мистецтво половців піде в небуття остаточно.

Олександр Старік — зав. відділом археології Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького: Лапідарій, якщо спрощувати, це місце, будинок, для кам’яних скульптур, це місце для пам’ятників, які вироблені саме з каміння.