У Новомосковську йдуть запеклі суперечки про нову назву міста

Найбільшу полеміку викликають пропозиції повернути місту найдавніші назви Самар (Самарчик).

Міський сайт вже повідомляв, що відповідно до нового закону про позбавлення імперіалістично-російської спадщини в Дніпропетровській області найближчим часом мають перейменувати ще 35 населених пунктів.

Серед них – і Новомосковськ, про необхідність перейменування якого давно говорили і без цього закону.

У місті вже точаться спекотні суперечки про те, яку нову назву має запропонувати Верховній Раді місцева влада.

Нагадаємо, що останній термін для цього – 27 січня 2024 року. Багато мешканців Новомосковська вважають розумним повернутися до історичного коріння.

Але яку назву з тих, що фігурували в історичних хроніках, доречно запропонувати парламенту?

Найбільше суперечок викликають варіанти Самар та Самарчик.

Ось що з цього приводу пише дослідник історії цього міста Костянтин Мєшко:

«Читаю нову публікацію в газеті «Новомосковська правда» стосовно перейменування нашого міста: «Наближається час, коли наше місто отримає нову назву». Перша частина статті присвячена загальним питанням процесу деколонізації топонімів, а інша значна частина – «розвінчанню історичних міфів» від редактора.

Дуже добре, що редактор намагається розібратись в історії свого міста, та, на жаль, його твердження у цій статті далекі від істини. Автору все ж треба розширювати джерельну базу, використовувати більш давні джерела, а не спиратися лише на два імперські укази. Бо якщо так, то ця стаття – створення ще одного історичного міфу і фактично необґрунтований заклик нехтувати історією міста в процесі його перейменування.

Автор (редактор газети) стверджує, що такі назви як Самар, Самарчик, Самара існували як «народні назви», які використовувало населення у побуті і які ніколи не згадувалися у офіційних документах. Я не знаю звідки у автора такі знання історії міста, але можу стверджувати протилежне – всі згадані назви використовувались у офіційному листуванні козацької старшини 18 століття. Наприклад, у грамоті на закладку Свято-Троїцького собору митрополита Гавриїла 1775 року, яку він надав козацькій старшині на прохання Петра Калнишевського, наше місто згадане як Самарчик: «А по прошению Войска Низоваго Запорожскаго атамана кошоваго Петра Ивановича господина Калнышевскаго с войсковою старшиною и товариством, коим они между прочаго объявляя, что де на заложение в местечке Самарчике на место обветшалой деревянной в прежнее Святыя Живоначальныя Троицы…» (з фотокопією оригіналу грамоти можна ознайомитись на сторінках книги «Літопис Собору»).

Найбільшу увагу редактор газети приділив саме назві Самар. Він намагається довести, що ця назва не має до нашого міста жодного відношення. Але автор просто не бачив джерел, які доводять, що у 18 столітті в нижній течії річки Самара було два поселення з подібною назвою. Перше у гирлі – Стара Самара, яка і є за версією деяких вчених тим напівлегендарним містечком Самар 1576 року, згаданим у грамоті польського короля Стефана Баторія.

А приблизно у 30-40-х роках 18 століття, вище по течії річки, на місці сучасного Новомосковська, з’являється ще одна Самар – як адміністративний центр Самарської паланки. Хоча паралельно це поселення називали і Самарчик, а трохи пізніше й Новоселиця.

Назва Самарі, як історичного поселення на якому виникло наше місто, є в офіційному листуванні запорозької старшини. Як приклад приводжу кілька листів з Архіву Нової Січі. Лист-ордер виданий Кошовим отаманом (першою особою на Січі!) до полковників паланок. Подібних ордерів у згаданому архіві досить багато, та в них нам цікава саме помітки на листі (в кінці) – це назва паланкового містечка чи поселення і відповідний йому номер листа. Саме тут ми й бачимо, що адміністративний центр Самарської паланки названий як Самар. Тут же знаходимо і інші центри паланок: Кальміус – в Кальміуській фортеці, Кодак – в містечку Нові Кодаки, Інгул – зараз селище Інгуло-Кам’янка, Гард – центр Бугогардівської паланки.

І інший документ з того ж архіву – лист начальника військового Самарського монастиря ієромонаха Ієссея до кошового Петра Калнишевського, написаний у 1774 році саме з Самарі. І таких прикладів згадки назви Самар в архіві Нової Січі можна знайти вдосталь. Тому, як бачимо, твердження редактора газети далеко не точні.

Подібну безпідставну критику історичних назв нашого міста та дослідників історії краю чую від пана редактора «Новомосковської правди» не вперше. Без сумніву, кожен має право обирати назву для рідного міста і кожен має право не погоджуватись з тією чи іншою назвою. Але, коли редактори газет знайомлять містян з історією, раджу їм краще звірятись із джерелами і фактами. Знаю, що є мешканці міста, які цінують свій край саме за його історичне минуле і у своєму виборі будуть керуватись саме цими переконаннями.

Самар – одна з історичних назв нашого міста. Інститут Національної пам’яті наголошує на тому, що не будуть підлягати забороні ті назви, які лише співзвучні з найменуваннями, що підпадають під заборону. Тобто те, що в росії є місто Самара не означає, що ми маємо відмовитись від власної історії. Самар – історично сформована назва, надана нашому місту вільними людьми задовго до його найменування Новомосковськом».

Суперечки з цього питання продовжуються…