Наше місто 100 років тому: Як готувались зустріти 1924 рік?

Міський сайт продовжує цикл «Наше місто 100 років тому». Уже декілька років ми розповідаємо чим і як жило наше місто на початку ХХ століття.

Ось і сьогодні чергова історична розповідь, яка перенесе нас у події сторічної давнини.

Які важливі події відбувалися в місті на Дніпрі восени-взимку 1923 року? Якими були новини промислового життя після революційної розрухи? Що дивилися у театрах та кінотеатрах мешканці міста? Про що писали письменники? І які вірші про рідне місто писали рівно сто років тому?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Відновлені домна та перша ощадкаса

«Восени 1923 року, як і в першу половину року, продовжувалося відновлення основних промислових потужностей, - розповідає Максим Кавун. - Зокрема, це стосувалося металургійного гіганта, колишнього Брянського заводу, перейменованого на завод імені Петровського.

23 жовтня 1923 року на заводі ім. Петровського було відновлено другу доменну піч № 3. Відповідно до традиції, про цю подію була надіслана телеграма-рапорт до Москви особисто В.І. Леніну.

А 5 жовтня 1923 року у Катеринославі було відкрито першу державну ощадну касу. Вона знаходилася на вулиці Провіантській (нині Пастера) біля Центрального ринку «Озерка». Процес створення ощадкас розпочався в лютому 1923 року. Це була лише дев'ята ощадна каса, створена в усій країні за цей період.

У цей же період Катеринославщина отримала перше експортне замовлення. Нижньодніпровські майстерні (завод «Світлофор») виготовили… партію запальничок для Турецької республіки.

Новини культури: художній музей та робітничий клуб

Новини культури цілком відповідали післяреволюційній обстановці. 7 листопада 1923 року в місті було відкрито перший робітничий клуб «Спілки металістів імені Червоного Профінтерну». Під цей клуб було пристосовано велику триповерхову будівлю, яка до революції належала Катеринославському Науковому товариству й знаходилася на Першій Чечелівці (нині проспект Нігояна).

У 1923 році було відкрито після перерви для широкого стаціонарного відвідування Художній музей, який веде свою історію з 1914 року. Фонди музею поповнилися творами живопису, скульптури та графіки із колекцій націоналізованих приватних зібрань. Близько 100 творів було передано до музею історичного (нині ДНІМ імені Д.І. Яворницького). Художній музей розташовувався у частині знаменитого «Українського будинку» Хрінникова (нині гранд-готель «Україна»).

У 1923 році в Катеринославі почав працювати міський Будинок санітарної освіти – третій в Україні. У 1925 р. він був реорганізований в Інституту гігієни та праці.

Унікальне джерело – щоденник Анатолія Стародубова

В історії нашого міста сторічної давнини критично мало інформації про повсякденне життя мешканців. Збереглися (й то частково) лише підшивки катеринославської преси. Але спогадів старожилів вціліло украй замало.

Серед небагатьох джерел мемуарного характеру справжнім «бриліантом» є щоденник Анатолія Стародубова, який охоплює 1918-1929 роки. Інформація в щоденнику тим більш цікава, бо його вів… маленький хлопчик, юнак.

Народився Анатолій 1909 року, помер 1979 року. Прожив довге життя, став інженером, краєзнавцем, був помічником свого брата, академіка-металурга Кирила Стародубова.

Це унікальне джерело було опубліковане в двох книгах 2001 року. На сторінках щоденника оживає тодішнє життя міста – школа, культурне життя, політика, деякі відомі особи. Яскравий авторський стиль щоденника підсилює емоційне сприйняття. Тому сьогодні щоденник А.Ф. Стародубова – неоціненне джерело інформації про події сторічної давнини.

«Сезон» у Зимовому театрі: судовий процес над священиками

Новини культурного життя восени 1923 року були доволі суперечливими. Якраз тоді закладалася «традиція» політичних судових процесів, які проходили… в театрах. Свого піку ця «традиція» досягла у відомих своїми масовими репресіями 1936-1937 роках.

Восени ж 1923 року проходив процес над священиками в Зимовому театрі (нині «Драміком»). Відома театральна будівля Катеринослава отримала незвичну для себе функцію.

Хлопчик Толя Стародубов залишив у своєму щоденнику згадки про цей процес. Замість нових спектаклів хлопець «пробирався» в театр та слідкував за допитами священиків:

«12 ноября (н.с.) пн. Погода серая. Утром ходил в школу. Было 6 уроков. Сегодня начинается суд над Иоанникием. Пришедши домой увидал, что Вова ждет меня. Позавтракав, пошли с ним к Губсуду. Довольно долго ждали около суда. Потом их вывели. Впереди шел Иоанникий в черной скуфейке, за ним игумены Симеон, Иоанн, Иосиф и архимандрит Николай. Довели их до Зимнего театра. Я пробрался на верхний балкон. Сегодня читали обвинительный акт и допрашивали Симеона.

13 ноября (н.с.) вт. Погода серая. Прямо из школы отправился в Зимний театр. Допрашивали игумена Иосифа (Конончука).

14 ноября (н.с.) ср. Погода серая. Ходил в школу. Придя домой завтракал. Гулял с Вовой на Соборной площади. Он сегодня был в Зимнем театре. Говорит, что допрашивали архим. Николая и тот запутался.

15 ноября (н.с.) чт. Погода серая. Ходил в школу. Вечером был в Зимнем театре. Допрашивали Иоанникия. Было хорошо слышно. Вернулся в 11 ч.

16 ноября (н.с.) пт. Погода теплая, туман. Ходил в школу. Вечером ходил с Вовой к Зимнему театру, но напрасно: пропускали только по профсоюзным билетам и в очереди. До меня очередь не дошла и я ушел. Накрапывал дождик. Вечером решал задачи. Лег в 10 ч.».

Сто років тому восени вже починали святкувати 7 листопада

Якраз на початку 1920-х років почала закріплюватися традиція святкувати день Жовтневого перевороту 25 жовтня (за новим стилем 7 листопада). Згодом це свято перетвориться на головне, й тільки через 70 років ця традиція відійде в минуле.

Традиційно 7 листопада супроводжувалося демонстраціями, засиллям політичних лозунгів та символіки.

Соковитий опис святкування 1923 року дав у щоденнику Анатолій Стародубов:

«7 ноября (н.с.) 6-летие Октябрьской Революции. "Бейте в бубны и валторны" (эпиграф). Погода туманная и теплая. Встав рано утром, отправился в школу… Пришедши в класс, мы стали украшать его флажками и лозунгами. Вот какие лозунги расклеены по всему городу: "Красная Армия и Красный Флот наш меч и защита", "Против союза помещиков и капиталистов великий союз рабочих и крестьян". "Советский хлеб и германский паровой молот победят все в мире", и т. д.

Украсив класс, мы вышли на двор… Нас повели на Проспект (без музыки). Там нас долго водили и наконец мы пришли к Исполкому и выстроились на панели. Мимо проходили организации рабочих, служащих, студентов Вино, Мединститута, Горного… Затем мы перешли во двор Спортклуба (реальное училище), там построились и во главе с оркестром направились в школу».

У кінотеатрах показували фільми про домну на Брянському заводі та драми з часів Наполеона

Року 1923-го в нашому місті знову процвітали кінотеатри. Особливо ті, що знаходилися на центральних кварталах Проспекту – «Колізей», «Модерн» та інші. Цікаво, що репертуар відрізнявся великою різноманітністю – від хроніки пуску домни на Брянському заводі до мелодрам про любов та історичних драм.

Хлопчик Толя Стародубов на свято 7 листопада потрапив у кінотеатр з третього разу. Надамо йому слово:

«После обеда, захватив ученические удостоверения, пошел шаландаться по Проспекту. Прежде всего направился к "Колизею". Там стояла громадная толпа народа и шумела, тогда я пошел к "Модерну", но и там стояла большая толпа. Главной помехой было то, что пропускали только по членским карточкам.

Тогда с горя я пошел смотреть уличные картинки из гостиницы "Франция" (там помещается Укр. Фотокинокомитет). Сначала показывали "Торжество по пуску в Ек-ве домны № 3", a потом драму "Два мира" в 5 частях. Описывалась семья коммуниста Тигрова.

После этого я пошел в Английский клуб, но и там пропускали только по билетам. Тогда я вернулся опять в "Модерн" и с отчаянной решимостью вынул свое ученическое удостоверение и начал протискиваться к контролеру и меня пропустили! Ура!!! Долго ждали второй смены (шел первый сеанс). Дождавшись, ринулись в зал. Я сел приблизительно в 7 ряду и глаза сильно резало. Шла пьеса "Мадам Сан-жен" в 7 частях (из времен Наполеона). Было очень интересно. Пришел домой без 14 12 и лег спать».

Новини літератури: народження «Молодої кузні»

Осінь 1923 року відзначилася новинами літературного життя міста. Якраз у ці місяці оформилася перша молодіжна літературна організація, яка отримала назву «Молода Кузня», й згодом почала видавати однойменний журнал.

Насправді в цього гуртка вже був попередник у Катеринославі. То справді був журнал «Юный пролетарий». Він виник у нашому місті в 1920 році, але вийшло лише три номери. Саме в цьому журналі виник «союз трьох братів поезії» - Михайла Свєтлова, Михайла Голодного та Олександра Ясного.

Михайло Свєтлов (Михайло Аркадійович Шейнкман, 1903-1964). Народився 4 (17) червня 1903 року у Катеринославі (сучасна адреса вул. Бандери, 23). Публікуватись почав у 1917 році, у 1919 році з’явився псевдонім «Свєтлов». Надалі став одним із самим популярних поетів (балади «Гренада», «Каховка» та ін.).

Михайло Голодний (Михайло Семенович Епштейн, 1903-1949). Народився у місті Бахмут, дитинство провів у Катеринославі, на вулиці Олександрівській (нині Січових Стрільців). Писати вірші почав у 1919 році. Надалі став відомим поетом, військовим кореспондентом. Загинув у 1949 р. за досі нез’ясованих обставин (був збитий автомобілем).

Олександр Ясний (Олександр Маркович Яновський, 1903-1945). Народився 9 (22) грудня 1903 року в Катеринославі. Друкуватись почав з 1921 року. Надалі став поетом, військовим кореспондентом. Загинув у боях на річці Одер на початку 1945 року.

Якраз 1923 року світ побачив перший збірник віршів поета Олександра Ясного - «Каменья». Цей збірник чудом зберігся в фондах Дніпропетровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького.

Талановита, революційно налаштована молодь склала фактично літературний гурток. Член цього об'єднання, професор С. Волотковський згадував:

«Зачинателями нового журнала явились молодые писатели и поэты Екатеринослава, объединившиеся в конце 1923 года в литературную группу «Молодая кузница». Свое происхождение эта группа ведет от «трех братьев поэзии»: Михаила Светлова, Михаила Голодного и Александра Ясного. Даже комната, в которой жили М. Светлов и А. Ясный (по ул. Садовой, дом № 15), превратилась после них в обиталище первых «младокузнецов» Михаила Сосновина и Игната Мусиенко. После выхода в свет первого номера «Молодой кузницы» литературная группа весной 1924 г. окончательно оформилась и окрепла…».

До складу «Молодої кузні» входили Дмитро Кедрін, Анатолій Кудрейко-Зеленяк, Михайло Сосновін, Гнат Мусієнко, Іван Гвай, Петро Дзвінкий (Костюков), Іван Правдін (Поркуян), Гордій Немілов (Єфим Деміховський) та інші.

У грудні 1923 року нова група друкувала свої твори в газеті «Грядущая смена». Дуже швидко ця рубрика в газеті переросла у самостійне періодичне видання – журнал «Молодая кузница», який почав виходити вже наступного 1924 року.

На Новий рік святкували День Конституції

Детальних відомостей, як святкували Новий рік наприкінці 1923 року, на жаль, не збереглося. Але останні сторінки щоденника Анатолія Стародубова містять відомості про погоду та деякі інші подробиці. Перший сніг випав того року 27 листопада (майже як зараз):

«27 ноября (н.с.) вт. Погода морозная. Выпал первый снег!!! Рано утром я встал и удивился: почему так светло? Посмотрел, а на дворе снег! Ходил в школу. Писали сочинение на тему "Первый снег"… Днем снег растаял. Везде страшная грязь…».

Далі сніг випав 17 грудня, але знову відлига:

«19 декабря (н.с.) ср. Погода серая. Снег почти весь стаял. Грязь и слякоть невозможная. Идя из школы два раза падал». Але наприкінці року стояла морозна погода зі снігом. «24 декабря (н.с.) пн. Погода ясная. Выпало много снега. Мороз 10°… 25 декабря (н.с.) вт. Сегодня и завтра занятий нет. Сильнейший мороз с северо-восточным ветром. Метель. Снег кружится в воздухе. Сугробы выше колен».

Нарешті 31 грудня. У цей день сто років святкували ще й… День Конституції:

«31 декабря (н.с.) пн. Праздник Конституции СССР. Сильный северный ветер с крупой, 6° мороза. Днем шел снег с хлопьями. Занятий не было. На собрании говорил доклад учитель политграмоты Синайский. Лег спать в 34 11-го. Никто не слышал, как часы били 12 (кроме мамы). Конец, 1923 г.».

***

Так закінчився рік 1923-й у нашому місті. То був рік післяреволюційного відновлення, відбудови, відносної свободи доби Нової економічної політики (НЕПу), але це був час оформлення структур та політики більшовицького режиму. Місто на Дніпрі поступово відновило своє населення, досягши знову позначки 150 тисяч осіб», - завершує Максим Кавун.