The New York Times написав про Дніпровський коледж спорту, який зазнав ракетної атаки

Одне з найвідоміших видань світу написало про нелегку підготовку українців до Олімпіади-2024 під час війни.

Одне з найвідоміших видань світу The New York Times опублікувало матеріал про нелегкий шлях українських спортсменів до Парижа-2024, яким довелось готуватись до омріяних Олімпійських ігор під звуки сирен і вибухів, часом без світла, без звʼязку та без інших необхідних та таких, здавалося б, простих речей.

Журналіст Джер Лонгман провів понад два тижні, спілкуючись з українськими атлетами, тренерами та керівництвом, перш ніж вирушити до Парижа на Ігри. В своїй статті він описав чимало складних історій наших співвітчизників, вшанував памʼять загиблих на війні спортсменів, розповів про знищену спортивну інфраструктуру та про вплив війни на спорт в Україні загалом.

Зокрема, журналіст спілкувався з легкоатлетами та тренерами у Дніпрі під час святкування Олімпійського дня:

"Руйнування чинили сильний тиск на спортивну систему країни, проблеми, які стали очевидними в п'ятницю наприкінці червня під час візиту до відомого Дніпровського спортивного коледжу у східно-центральній Україні. До середини дня підлітки-учні сім разів ховалися в бомбосховищі школи через авіаційні тривоги.

Тривоги надходять так часто в місті, що учні, які живуть повний робочий день у спортивному коледжі — по суті, юнацькій олімпійській академії — сплять у бомбосховищі щоночі, шукаючи безперервного сну. Вони проводять там так багато часу, що притулок було модернізовано за допомогою покращеної вентиляції, інтернету, телебачення та шкільних парт.

Серед учнів — Альбіна Мусієнко, 16 років, одна з чотирьох спортсменок-дзюдоїсток, які отримали легкі поранення від скла, що розлетілося, у квітні, коли ракета потрапила до коледжу. Вибух розбив шкільні вікна, вибив двері та фактично знищив кухню закладу.

«Це було страшно, але не зненацька», — сказав Мусієнко голосом втомленого підлітка. "У нашому місті атаки трапляються часто".

Спортивна школа у Дніпрі виховала 49 олімпійців, включаючи Ярославу Магучих, яка у неділю виграла олімпійські змагання зі стрибків у висоту серед жінок, та Оксану Баюл, олімпійську чемпіонку з фігурного катання серед жінок 1994 року. Але так багато найкращих спортсменів переїхали до інших країн з початку війни, що школі довелося знизити свої вимоги до вступників, за словами Олега Дерлюка, директора академії.

«У них в інших місцях кращі умови, тому, вони думають, що у них будуть кращі результати», — сказав пан Дерлюк про спортсменів, які пішли. "Так безпечніше".

Молодші діти використовують басейн Дніпровського спортивного коледжу як для терапії, так і для тренувань. Одна мати сказала, що це допомагає заспокоїти її восьмирічного сина, який кричить ночами, коли чує вибухи. Інша мама сказала, що її 10-річна дочка покинула гімнастику, бо втратила впевненість у маневрах, у яких вона колись відзначилася. Вона не хоче кидати і плавання, сказала її мати Людмила Писаренко.

«Наш психолог каже, що це знімає стрес», - сказала пані Писаренко."

Прочитати текст повністю можна за посиланням.

Тяжка атлетика на стадіоні Олімпійського резерву у Дніпрі.

Група плавання евакуюється із басейну під час повітряної тривоги.