Люди Дніпра: Василь Чапленко

Сьогодні, 18 березня, виповнюється 125 років від дня народження нашого земляка, письменника, історика Василя Кириловича Чапленка (1900–1990).

Він залишив по собі унікальні книги та матеріали, присвячені національно-визвольній боротьбі в Катеринославі. А також свідчення страшного часу Голодомору 1932-33 років.

Багато років вивченню особи Василя Чапленка присвятив відомий історик, краєзнавець, письменник, журналіст Микола Чабан.

Вчора він прочитав цікаву лекцію про долю та творчість Василя Чапленка у дніпровському КП «Музей спротиву Голодомору», про що у музеї розповіли:

«18 березня виповнюється 125 років з дня народження письменника Василя Чапленка - уродженця с. Миколаївка Новомосковського повіту, мовознавця, автора оповідань, новел, драматичних творів про події голоду 1921-1923 років, Голодомору, колективізації та розкуркулення.

З цієї нагоди в нашому Музеї відбулася лекція Миколи Чабана. Микола Петрович розповів про творчий і життєвий шлях Василя Кириловича, відображення у його творах голоду і Голодомору, а також підгрунтя описуваних у художніх текстах подій.

Йшлося й про "повернення" письменника в Україну у 1990-ті - коли його творча спадщина (роботи з мовознавства, літературні твори) привернула увагу деяких дніпропетровських науковців. Тоді п. Інна Мамчич (присутня на лекції) під керівництвом професора Анатолія Михайловича Поповського захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, присвячену Чапленку.

Тексти Василя Чапленка (який прожив майже 90 років і встиг написати досить багато) унікальні тим, що написані тією українською мовою, яка панувала у селах навколо Катеринослава на початку ХХ століття. Прочитання будь-якого, навіть невеликого, фрагменту яскраво засвідчує, що наш регіон ніколи не був російськомовним, а місцевий діалект української мови був тісно пов'язаний з мовою інших частин України, але аж ніяк не з російською.

Микола Петрович детально розглянув гостросюжетне автобіографічне оповідання "Зойк", присвячене подіям 1921-1923 років, драму "Чий злочин?", присвячену колективізації та Голодомору».

А ще про долю Василя Чапленка Микола Чабан писав:

«Померлий в США письменник Василь Чапленко залишив книжки, присвячені національній революції 1917 року на Придніпров’ї й Присамар’ї та національно-визвольним змаганням у нашому краї.

Він – наш земляк. Народився як Василь Чапля 18 березня 1900 року у великому селі Миколаївка Новомосковського повіту на Катеринославщині в простій селянській родині. Спогади про високу синь і золоті жита дитинства надихатимуть його й пізніше (а йому, щоб вижити, довелося попоїздити світами).

Нахил до письменницької творчості він успадкував від співучої бабусі, яка знала безліч народних пісень, і від батька, який був народним митцем. Національне почуття в ньому прокинулося під впливом Шевченкової поезії: вперше ознайомившись з «Кобзарем», він остаточно усвідомив себе українцем. Як згадуватиме згодом письменник, «І мені тоді наче в голові розвиднилося».

24-річний Василь Чапленко став членом літературної організації «Плуг» у Січеславі. За визнанням самого письменника, він організаційно приєднався до цієї спілки випадково: тоді, на початку 1920-х років у місті іншої української організації не було. У літературній дискусії між головою «Плугу» Сергiєм Пилипенком і лідером «Гарту» Миколою Хвильовим його симпатії були на боці останнього. Позитивну роль в його житті відігравало спілкування з київськими ровесниками – молодими письменниками, членами літературної організації «Ланка», а потім «МАРС» Валер’яном Підмогильним та Григорієм Косинкою. Василь Чапленко листувався з Г. Косинкою, останній тепло зустрів появу збірки новел Василя Чапленка (Чаплі) «Малоучок» (1927).

Наш земляк Василь Чапленко - не лише автор недооціненої тетралогії "Січеславщина" про події визвольних змагань в нашому краї. Він і автор декількох прозових творів про цей район часів 1916-1917 років. А тема голодомору-33 була йому особливо близька (оповідання "Зойк", п'єса "Чий злочин?"- одна з перших на цю тему в українській драматургії) - тож ми й відвідали в ході екскурсії садибу, де він мешкав у 1910-1920-х.

До слова, цей будинок показав мені свого часу його син Юрко Чапленко, який замолоду теж писав як Юрій Балко, автор пригодницької повісті "Інженер Марченко" (1947), а в Америці під його орудою діяв популярний астрономічний клуб, який мав третій за потужністю телескоп у США. Він же видав альбом репродукцій творів свого тестя Юхима Михайлова року десь 1989-го. Подарував альбом Музеєві ім. Яворницького й мені.

1960 року у Вінніпезi (Канада) вийшла розвідка Василя Чапленка «Пропащі сили: Українське письменство під комуністичним режимом 1920–1933». У розділі «Творчість Григорія Косинки» знаходимо чимало свідчень їхнього особистого знайомства.

До літературного оточення Василя Чапленка можемо зарахувати і Валер’яна Підмогильного, письменника-земляка, теж народженого у Новомосковському повіті.

На будинку колишнього Дніпропетровського робітфаку по пр. Д. Яворницького, 102 в обласному центрі цілком заслужено завдяки зусиллям української інтелігенції 2005 року було відкрито меморіальну дошку на честь Василя Чапленка. Він повернувся до рідного краю з його високою синню і золотими житами….

Головні твори письменника вийшли у вільному світі – на Заході».

Фото Музею спротиву Голодомору та з архіву Миколи Чабана