Очередной необычной и интересной историей с фронта поделился наш земляк, историк Дмитрий Каюк, который с первых дней полномасштабной войны защищает Украину от агрессоров.
Его очерки и истории неоднократно публиковал Городской сайт. В них Дмитрий Каюк с необычных сторон раскрывает жизнь воинов 128-й отдельной Днепровской бригады ТРО «Дикое поле», в которой сражается и он.
Его очередная история посвящена легендарному продукту питания – тушенке. Оказывается, многие воины ее терпеть не могут!
А почему именно, Дмитрий Каюк рассказал:
«Зайшов до супермаркету й трохи очманів від ціни на тушонку: 144 грн, 129 грн, 209 грн…
Згадався солдатський прокльон: щоб ти все життя їв одне тушло.
На початку вторгнення ми харчувалися виключно коштом волонтерів. Готували для нас і вдома, і в різноманітних кафе і, навіть, в ресторанах. Це була прекрасна їжа.
Потім ми вийшли з Дніпра й посунули в бік фронту, і харч став простішим. Переважно каші й усілякі консерви. Готували самі. Але траплялося місцеві громади балували нас як не борщем, так варениками чи пиріжками. Декілька раз нам з Дніпра привозили крішнаїтські страви. Оскільки абсолютна більшість з нас до цього цієї екзотики не куштувала - зайшло на вищий бал. Дякувати моєму другові й відомому в Дніпрі волонтеру Михайлу С.
А ось тушонка була дефіцитом і її видавали дозовано. Пам'ятаю, до мене підійшов один хлопець і попросив дати йому банку тушонки – хотів з друзями отримати насолоду. Я не дав. Це для тих, хто в степу копає під березневим дощем окопи.
З часом ми адаптувалися до польових умов. Налагодилося постачання. З'явилися свої кухарі. Асортимент страв став, скажімо так, виразнішим: борщ, солянка, рибний, овочевий, гороховий супи, котлети, тюфтельки, відбивні, вареники, холодець, шашлик, млинці, сирники, гуляш, качатина в сметанному соусі з овочами, олів'є …. Готували все чого заманеться солдатській душі/шлунку.
Але війна змінилася, й змінився асортимент страв на позиціях. Тепер якщо і можна щось їсти, то тільки консерви або напівфабрикати. Кожен захід на позицію чи вихід з неї - це подвиг. Відповідно несуть самий мінімум самого необхідного. Здебільшого це б/к.
Ось тому зараз солдати на позиціях багато діб поспіль, а то й тижнів, жують тушло. Повірте, це ще ті тортури. Звідси й прокльон.
Але повернуся до враження від ціни на тушонку. За першої ж нагоди я відкрив банку тушонки й сумлінно її з’їв.
Що сказати? Тушонка вона і в Африці тушонка».
Фото Валерия Кравченко.
![]() |
Gorod`ской дозор |
![]() |
Фоторепортажи и галереи |
![]() |
Видео |
![]() |
Интервью |
![]() |
Блоги |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
![]() |
Погода |
![]() |
Архив новостей |