Жінки-фермери Дніпропетровщини піклуються не тільки про власний прибуток, а й про село

Напередодні Міжнародного жіночого дня кореспонденти «Зорі» поспілкувалися з жінками, що очолюють фермерські господарства та приватні аграрні підприємства Дніпропетровщини. Вони мають авторитет серед односельців, бо піклуються не тільки про власний прибуток. Нерідко ці жінки стають меценатами — допомагають ремонтувати школи, дитсадки, лікарні. До того ж вони дають те, чого у глибинці не вистачає найбільше, — робочі місця. Хіба ж ці жінки не справжні берегині українського села?

В такої жінки усе вдається

Створене нею 14 років тому фермерське господарство «Діоніс» міцно стоїть на ногах. Має власну техніку, виробничу базу, сучасний офіс. З першого дня склався тут працьовитий колектив, який отримує гідну зарплату.

Та не лише турботами про господарчі справи переймається Катерина Копильцова. За її участі відродилася робота сільського клубу — відремонтували приміщення, зробили опалення, придбали музичний інструмент для вокального жіночого колективу «Співаночка». Катерина Панасівна — постійний партнер Оріхівської школи-садка і сільської ради у вирішенні соціальних питань: допомагає в ремонті приміщення, харчуванні дітей і їхньому оздоровленні влітку. Односельці вчетверте обирають її депутатом Микільської-на-Дніпрі сільської ради. Адже жодного разу вона не відмовила їм у допомозі: чи то прохання особисті, чи загального для громади значення, як, наприклад, вуличне освітлення села.

— Тривалий час ми з чоловіком працювали в добре відомому на Дніпропетровщині колгоспі ордена Леніна «Прогрес», — згадує Катерина Копильцова. — Там трударів і ветеранів виробництва цінували. Дбали про їх відпочинок і створення належних умов життя. Тому я вирішила гарні традиції зберігати у своєму господарстві. Вдається? Я думаю, краще про це скажуть люди.

Наприкінці 90-х пішли до неї односельці, щоб взяла в оренду їхні земельні паї. Вона нікому не відмовила. Хоча, крім трактора, у господарів Копильцових ніякої техніки не було. Сівалку, комбайн, транспорт наймали у колег. Щоб накопичити капітал, багато працювали. Всією сім’єю вирощували капусту і навіть гладіолуси на цибульки. Допомагало сусіднє ФГ «Індафі». Кредити в банках не брали, самі стали на ноги.

Катерина Панасівна разом з чоловіком Миколою Івановичем зростили двох синів, вже мають і двоє онуків. Господиня — професійний технолог-кулінар. Тож найбільша радість для неї, коли вся родина збирається на свята за великим столом.

І сто кущів троянд чудових

У народі кажуть: де народився, там і прислужився. Але Наталю Рощук життєва стежинка завела далеченько від рідного села Чумаки Томаківського району. Вона закінчила Дніпропетровський аграрний університет за фахом «бухгалтерський облік та аудит». А потім доля закинула її на Широківщину, в село Олександрівку.

Почала працювати бухгалтером сільської ради, згодом стала головним бухгалтером сільськогосподарського виробничого кооперативу «Мрія» (сьогодні — ТОВ «Олександрівське 2014»), що утворився на землях колись добре знаного далеко за межами району колгоспу ім. Калініна. Ця робота дала можливість відчути сільськогосподарське виробництво із середини.

Досвід, набутий у сільській раді, допоміг забезпечувати економічну стабільність господарства. Тому, коли в грудні 2012 року їй довірили очолити підприємство, довго не роздумувала. Час показав, що молодий керівник має хист і бажання розвивати господарство, створювати належні умови для сільських трударів. Односельці обрали Наталю Володимирівну депутатом районної ради.

Звичайно, посадові та депутатські обов’язки майже не залишають вільного часу. Але жінка є жінкою. Свою наснагу черпає в родині. Разом з чоловіком Олегом Миколайовичем виховують доньку Марину та сина Ігоря. Дарує радість захоплення квітник, де майже 100 кущів троянд.

У Поливанівці вона господиня

Вікторія Нор родом з Рівненщини. Але в Поливанівці Магдалинівського району давно своя. Пройшла всіма східцями адаптації в життя місцевої громади. Спочатку, як приїхала у 1977-му, вчителювала, згодом стала колгоспним парторгом. У 2000-му очолила фермерське господарство.

Хто господар у селі, де, крім тебе, ще з десяток фермерських господарств? Той, хто найбільше для села робить. У Поливанівці, безперечно, це Вікторія Антонівна, котра очолює ПП «Мир». Воно взяло на себе турботу про соціальну сферу села, прихистивши під спільним дахом ФАП, пошту, відділення Ощадбанку, аптеку. Окрім того, допомагають школі, дитсадку.

Жителі віддалених сіл («П’ятирічка», колишня 3-я бригада) просять аби в них було хоч кілька ліхтарів вуличного освітлення. І знову погляди звернені до Вікторії Антонівни, яка сама зголошується ще й організувати виїзну торгівлю для мешканців таких окраїн, як Новоіванівка, велика і мала П’ятирічки, Веселий Гай. Адже більшість їх мешканців — пенсіонери, колишні колгоспники.

— Ми привозимо їм товари першої необхідності, а також те, що замовляють, у тому числі ліки, — розповідає Вікторія Антонівна.

У Поливанівці мешкає і вся родина Вікторії Нор: чоловік, син, невістка, донька та онук.

Найбільший помічник — зять

Людмила Герасименко народилася в Сумській області. З часом батьки переїхали до Синельниківського району. Працювали в колгоспі ім. Шевченка. У 1991 році Людмила також перебралася у село Гірки, ближче до родини. Працювала в колгоспі зоотехніком-селекціонером і паралельно навчалася в Дніпропетровському агроуніверситеті.

Після розпаду колгоспу, коли розпайовували землю, Людмила Василівна вирішила спробувати себе у бізнесі й узяла землю в оренду. Спочатку вдома вирощували по 30—40 голів свиней, потім жінка взялася за землеробство. Починати справу було дуже важко. Іноді задумувалася навіть усе покинути… Допомагали друзі: родина Риженків та Григорій Кушнір. Спільними зусиллями підняли підприємство — ПП «Герасименко» працює вже 14 років.

Не стоїть осторонь наша героїня і сільських справ. В минулому вона депутат Гірківської сільради, сьогодні — член виконкому. Разом з іншими аграгріями допомагала фінансами у ремонті приміщення сільради, водопроводу. Організація свят у Гірках також вимагає часу та грошей.

Людмила Василівна — щаслива мама і бабуся. Має сина Василя, доньку Оксану та чотирьох онуків. Найбільшим помічником і правою рукою називає зятя Віталія. Саме він узяв на себе всі організаційні питання у їхньому спільному бізнесі.